Справа № 1327/1-304/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/163/14 Доповідач: ОСОБА_2
05 червня 2014 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
засудженої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 , прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23 грудня 2013р.
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Русин Сокальського району Львівської області, українку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, працюючу менеджером з адміністративної діяльності в Адвокатському об'єднанні «Мицик і партнери», раніше не судиму, проживаючу в АДРЕСА_1
засуджено за ч.1 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 49, п. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_8 залишено без змін - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу.
Постановлено стягнути на користь держави із засудженої ОСОБА_8 13 476, 82 грн. судових витрат.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог закону.
За вироком суду ОСОБА_8 визнана винною та засуджена за те, що вона 28.01.2008р. працюючи на посаді міського голови м. Соснівки Львівської області, діючи з метою заволодіння чужим майном, грошовими коштами потерпілої ОСОБА_9 , у розмірі 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 28.01.2008р. становить 5050 грн., шляхом обману, надала потерпілій обіцянку щодо сприяння в отриманні дозволу на оренду земельної ділянки, для здійснення підприємницької діяльності на території Соснівської міської ради, хоча надання такого дозволу та виділення земельної ділянки не входило у її компетенцію, і від неї не залежало. Отримавши від потерпілої зазначені кошти у сумі 1000 доларів США, ОСОБА_8 незаконно привласнила їх.
Не погоджуючись з вироком апеляцію подали захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 , прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
В апеляції захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1960р.). В обґрунтування покликається на те, що вина ОСОБА_8 в інкримінованому їй злочині не доведена, вирок постановлено без повного та всебічного дослідження усіх обставини справи, судом не правильно застосовано кримінальний закон, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення та вирок побудовані виключно на показаннях потерпілої, даних нею на досудовому слідстві і спростовані останньою під час судового розгляду, та показах зацікавлених працівників міліції. Судом не враховано, що потерпіла ОСОБА_9 , на думку апелянта, використовувалась працівниками міліції через порушені щодо неї кримінальні справи. Вважає, що мало місце провокація хабара. Як було встановлено стороною захисту, що на протязі 2007р.- 2008р., перебуваючи у розшуку, потерпіла неодноразово залучалась у якості псевдопотерпілої у справах щодо вимагання у неї хабара, де на місце події приїжджали одні й ті самі працівники УДБЕЗ ГУ МВСУ.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_8 не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, судом не взято до уваги докази, які фактично спростовують її вину. В обвинувальному вироку суд покликався на покази потерпілої ОСОБА_9 , яка у суді змінила нібито дані нею на досудовому слідстві покази та фактично спростувала обставини, які були покладені в основу обвинувачення. Так, із показань потерпілою, даних нею у судовому засіданні 03.09.2013р., вбачається, що остання підприємницькою діяльністю не займалась, лише зареєструвалась та отримала відповідне свідоцтво, ініціатива звернутись до ОСОБА_8 з проханням про виділення земельної ділянки походила від працівників міліції. Показання потерпілої ОСОБА_9 про завчасну узгодженість дій повністю узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_10 , який був понятим при документуванні факту вимагання хабара, і які дані ним у ході кримінального провадження щодо зловживання владою та службовим становищем працівниками міліції.
ОСОБА_8 , в свою чергу доводила, до відома потерпілої, що вона не вирішує питання про виділення земельних ділянок, не давала з цього приводу ніяких обіцянок, не ставила вимоги про передачу коштів, не бачила самого вручення грошей, не вводила потерпілу в оману, не обманювала, своїми діями потерпілій не заподіяно жодної шкоди. Показання ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 . Вважає помилковими висновки суду щодо наявності у діях ОСОБА_8 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Вказує, що у підсудної ОСОБА_8 була відсутня можливість в ході судового розгляду ставити запитання свідкам, зокрема ОСОБА_10 , показання яких у судовому засіданні було оголошено у зв'язку із їх неявкою. На досудовому слідстві очні ставки між обвинуваченою та свідками не проводились. Окрім цього, судом не було задоволено клопотання захисту про допит в якості свідка ОСОБА_12 , щодо якої порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 190 КК України за заявою потерпілої ОСОБА_9 про вимагання у неї хабара. Дані обставини на думку апелянта свідчить про порушення судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляції прокурор, не оспорюючи вірність кваліфікації дій ОСОБА_8 , просить скасувати вирок у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді трьох років обмеження волі. В обґрунтування покликається на те, що судом при обранні ОСОБА_8 міри покарання не достатньо враховано тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого нею злочину. Зазначає, що ОСОБА_8 своєї вини не визнала та не розкаялась у скоєному.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечив апеляцію захисника, засуджену та її захисника, які підтримали апеляцію захисника та заперечили апеляцію прокурора, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши у справі судове слідство, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 367 КПК України (1960р.) підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Згідно ч. 2 ст. 245 КПК України (1960р.) у постанові про призначення справи до судового розгляду повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття Кримінального кодексу, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_8 органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України, проте, згідно постанови судді Червоноградського міського суду Львівської області від 01.07.2008р. про призначення до розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_8 вказано, що остання обвинувачується за ч. 1 ст. 368 КК України /а.с. 211, т. 2/.
Окрім цього, як вбачається із представлених апеляційному суду копій процесуальних документів, зокрема, копії ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2014р. про задоволення скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та скасування постанови старшого слідчого прокуратури Львівської області ОСОБА_13 від 17.12.2013р. про закриття кримінального провадження № 4201315005000004, на даний час остаточно ще не досліджено питання про наявність чи відсутність у діях працівників УДСБЕЗ ГУ МВСУ у Львівській області ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 364, ч.2 ст. 370 КК України, що на думку колегії суддів має істотне значення для правильного вирішення справи відносно ОСОБА_8 та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
За таких обстави, колегія суддів вважає, що вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23 грудня 2013р. відносно ОСОБА_8 слід скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд 1 інстанції, який слід провести із чітким дотриманням вимог КПК України (1960р.) та з урахуванням доводів поданих у справі апеляцій.
Керуючись ст.ст. 356, 362, 363, 366, 367, 374 КПК України (1960р.), колегія суддів
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 задоволити частково.
Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23 грудня 2013р. відносно ОСОБА_8 скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд 1 інстанції, в іншому складі суду із стадії попереднього розгляду .
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4