ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 червня 2014 року № 826/4743/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві
прозобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; визнати поданою 29.12.2012 декларацію від 28.12.2012 про прийняття будинку (об'єкту) в експлуатацію; зобов'язати відповідача зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; зобов'язати відповідача вчинити дію - прийняти об'єкт присадибний (індивідуальний) будинок по АДРЕСА_1 в експлуатацію (код 1110.3, код СРСР 52 111.р1, ДК 018-2000).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 12.06.2014 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до відповідача 10.01.2013 (вх. № 7/26-Ч-1001/8) з заявою про прийняття в експлуатацію садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1 з доданою до неї, зокрема, декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, проте позивачу листом від 23.01.2013 № 7/26-30/2301/10 було відмовлено у реєстрації декларації з посиланням на п. 3.5 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 830/19568 (далі - Порядок № 91), а також зазначено про можливість повторного звернення до Інспекції для реєстрації декларації після усунення недоліків.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою та документами 28.01.2014 (вх. № 7/26-Ч-2801/3), за результатами розгляду яких листом від 05.02.2014 № 7/26-11/0502/10 відповідач повідомив позивачу, посилаючись на п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що документи відносно прийняття об'єкта: «Садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1», який побудований без дозволу, в експлуатацію подані після 31.12.2013, а тому у відповідача відсутні правові підстави та повноваження для прийняття такого об'єкта в експлуатацію на підставі вказаної норми, у зв'язку з чим відповідач повернув позивачу подані ним документи щодо прийняття об'єкта в експлуатацію.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що останній звертався до відповідача з іншими аналогічними заявами, в тому числі у 2012 та 2013 роках, з огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, натомість відповідачем надано докази на підтвердження того, що позивач звертався в Інспекцію з даного приводу лише двічі - 10.01.2013 та 28.01.2014 відповідно.
Водночас, з метою уточнення позовних вимог та з метою встановлення відповідності строків звернення позивача з даним позовом вимогам ст. 99 КАС України, в контексті звернення позивача до відповідача з заявами 10.01.2013 та 28.01.2014, в той час як до суду позивач звернувся лише 10.04.2014, в судовому засіданні на запитання суду представник позивача зазначив, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - викладену у листі від 05.02.2014 № 7/26-11/0502/10.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Судом не приймається до уваги твердження позивача стосовно повторності звернення останнього - 28.01.2014 до відповідача з заявою про прийняття в експлуатацію зазначеного об'єкта після первинної заяви, поданої 10.01.2013 у зв'язку з усуненням недоліків на виконання вимог п. 3.7 Порядку № 91, з огляду на що, на думку позивача, на нього розповсюджуються норми такого Порядку.
Так, відповідно до п. 3.7 Порядку № 91, який втратив чинність 30.01.2013, після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про повернення декларації, замовник може повторно подати до Інспекції документи згідно з цим Порядком.
Водночас, законна сила нормативно-правового акта є такою його правовою властивістю, що дозволяє цьому акту виступати адміністративно-правовою формою реалізації завдань та функцій відповідного органу та регулятором суспільних правовідносин. На нормативно-правові акти поширюється презумпція їх дійсності або правильності, що передбачає обов'язковість цього акта для усіх суб'єктів, що підпадають під його дію до часу офіційної зміни або скасування такого акта.
Таким чином, вимоги Порядку № 91 стосовно дії у часі обмежені, а саме з моменту втрати чинності такого Порядку - 30.01.2013, вони перестають виступати регулятором суспільних правовідносин, а відтак жодним чином не можуть впливати на правовідносини з приводу подачі відповідної заяви до Інспекції за межами їх дії. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено продовження терміну дії такого Порядку у разі повторної подачі до Інспекції відповідних документів.
Крім того, позивач не зазначає з яких причин повторна подача наведених документів з усуненням, на його думку, відповідних недоліків відбулось не у розумні строки - під час дії Порядку № 91, а через великий проміжок часу. Також позивач не зазначає поважних причин подачі документів до відповідача через такий великий проміжок часу між зверненнями.
Відповідно до п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності. Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Зважаючи на те, що документи відносно прийняття вищевказаного об'єкта в експлуатацію подані після 31.12.2013, суд приходить до висновку про правомірність твердження відповідача у листі від 05.02.2014 № у/26-11/0502/10 щодо відсутності у відповідача правових підстав та повноважень для прийняття такого об'єкта в експлуатацію на підставі п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
СуддяК.С. Пащенко