Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
13 червня 2014 року Справа № П/811/1459/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді - Нагібіної Г.П.
при секретарі - Дигас В.М.
за участю:
представника позивача - Демченко О.М.
представника відповідача - Горміна О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" (далі - відповідач) адміністративно - господарські санкції у розмірі 28466,67 грн. та 196,42 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, які використовують найману працю та на яких середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно - господарські санкції.
Відповідачем своєчасно подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, норматив по працевлаштуванню інвалідів не виконано, оскільки на підприємстві норматив працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце, а фактично на підприємстві не працювало осіб з встановленою інвалідністю.
Відповідачем адміністративно-господарські санкції у розмірі 24166,96 грн. в добровільному порядку сплачені не були. За несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій відповідачеві нараховано 203,00 грн. пені.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, наголошуючи на тому, що законом на відповідача покладений обов'язок створювати робочі місця для інвалідів, проте не встановлено обов'язку по знаходженню працівників зі встановленою інвалідністю.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 року № 81, основними завданнями відділення є участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території Кіровоградської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до абзацу першого-другого статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою цієї ж статті встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" зареєстроване як юридична особа 21.10.2010 року Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ АБ №299553 від 21.10.2010 року(а.с.16).
28.02.2014 року відповідачем до відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, зі змісту якого середньооблікова кількість працівників у звітному році на підприємстві становила 27 осіб.
Таким чином, за приписами частини першої статті 19 Закону № 875-XII, у відповідача у 2013 році повинна була працювати 1 особа, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність.
Відповідно до вказаного звіту у відповідача не працювало особи, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність (а.с.9).
Частиною першою та другою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Враховуючи, що відповідачем норматив по працевлаштуванню інвалідів у 2013 році виконаний не був, відповідачеві визначено адміністративно-господарські санкції у розмірі 28466,67 грн. та пеню у розмірі 196,43 грн. за їх несвоєчасну сплату.
Щодо обґрунтованості стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені суд дійшов наступних висновків.
Частинами першою - третьою статті 18 Закону № 875-XII визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною восьмою статті 69 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV встановлено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
За змістом частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Виходячи з системного аналізу викладених вище норм, суд вважає, що адміністративно - господарські санкції за порушення нормативів щодо працевлаштування інвалідів можуть застосовуватися до тих суб'єктів, які не виконують вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів, не здійснюють заходів щодо інформування відповідних органів державної влади про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, тобто не здійснюють усіх передбачених законом заходів щодо виконання нормативів з працевлаштування інвалідів.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить з загальних норм права відносно юридичної відповідальності та встановленні у діях або бездіяльності відповідача ознак складу адміністративно-господарського правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно - господарських санкцій. Одним із елементів правопорушення є вина.
Так, якщо відповідачем було вжито усі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інваліда, на нього не може бути покладена відповідальність у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки у його діях (бездіяльності) відсутній один з елементів складу адміністративно-господарського правопорушення - вина.
Така правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 23.08.2007 року, рекомендації президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування".
Суд зазначає, що у разі здійснення суб'єктом господарювання заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у встановленій законом кількості, регулярного інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів, своєчасної подачі звітності до органів Фонду соціального захисту інвалідів, на думку суду, є необґрунтованим застосовування адміністративно-господарських санкцій до такого суб'єкта, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок особи, яка використовує найману працю, здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.
Реалізація прав інвалідів на працевлаштування забезпечується шляхом їх безпосереднього звернення до роботодавців та державної служби зайнятості, направлення державною службою зайнятості інвалідів для працевлаштування на підприємства, організації та установи.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Суд вважає, що належними доказами створення робочих місць для інвалідів можуть слугувати документи про створення таких робочих місць, а доказами вжиття заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів є інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів.
На підставі викладеного вище вбачається, що у 2013 році відповідачем норматив щодо працевлаштування інвалідів виконано не було, одночасно судом встановлено наступні обставини.
Відповідачем протягом 2013 року щомісячно подавались звіти до Добровеличківського районного центру зайнятості, якими служба зайнятості населення повідомлялась про наявність на підприємстві вакансій для інвалідів (а.с.26-40, 58-86).
На думку суду вищеописане свідчить про добросовісність відповідача та прагнення виконати нормативи щодо працевлаштування інвалідів у встановленій законом кількості.
З огляду на викладене, твердження представника позивача про те, що відповідачем не було здійснено усіх передбачених чинним законодавством заходів для виконання нормативів щодо працевлаштування інвалідів, суд вважає необґрунтованим.
Також, представником позивача не надано доказів відмови відповідача у прийнятті інвалідів на роботу, у разі направлення їх органами працевлаштування, тому суд вважає, що позивачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Вжиття відповідачем передбачених чинним законодавством заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів підтверджено належними доказами у ході розгляду справи.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку про необґрунтованість стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки судом визнано необґрунтованим застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, відповідно неправомірним буде і стягнення пені.
Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Частиною четвертою статті 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Текст постанови у повному обсязі виготовлено 16.06.2014 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна