11 червня 2014 року Справа № 876/3929/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Сапіги В.П.,
з участю секретаря судових засідань Андрушківа І.Я.,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідачів Вололазького І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати за час затримки виконання судового рішення,
13 січня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою у порядку ст. 267 КАС України про стягнення на його користь з Львівської митниці Міндоходів середньомісячного заробітку у розмірі 83018,14 грн. за час затримки виконання з 16.02.2011 року по 10.06.2013 року постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року про поновлення на займаній посаді, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 року та ухвалою Верховного Суду України від 09.07.2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі № 2а-10271/10/1370 заяву було задоволено. Стягнено з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року за період з 16.02.2011 року по 07.06.2013 року у розмірі 83018,14 грн. з утримання єдиного соціального внеску в сумі 5064,11 грн. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 11693,11 грн.
У своїй апеляційній скарзі Львівська митниця Міндоходів просить вказану постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні заявим ОСОБА_5
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нормами ст. 267 КАС України визначено, що протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду можна розглядати лише при невиконанні судового рішення у ході виконавчого провадження.
Позивач не надав доказів того, що він звертався для отримання виконавчого листа щодо поновлення його на посаді, та не подавав його до виконання після прийняття Львівським окружним адміністративним судом постанови від 15.02.2011 року.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не взято до уваги процесуальні строки, встановлені п. 9 ст. 267 КАС України.
Окрім того, судом першої інстанції винесено рішення про стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.02.2011 по 07.06.2013 в розмірі 83018,14 грн. без дослідження того, чи мав позивач дохід від підприємницької чи іншої діяльності та чи не отримував він допомогу по безробіттю за вказаний період.
Представник Львівської митниці Міндоходів та Державної митної служби у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_5 у задоволенні заяви.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість вимог апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 р. було залишено без змін, то слід вважати, що ОСОБА_5 з 19.10.2010 р., тобто з часу свого звільнення, поновлений на роботі, а отже його відсутність на роботі до 07 червня 2010 р. мала місце не з його вини і є вимушеним прогулом.
Оскільки за період з 16.02.2011 р. по 07.06.2013 р. ОСОБА_5 грошового забезпечення не одержав, то має місце порушення його трудових прав, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за цей період.
Покликання представника відповідача на відсутність вини у вимушеному прогулі судом було відхилено виходячи із того, що законодавство не ставить оплату вимушеного прогулу в залежність від вини роботодавця.
Сума належної ОСОБА_5 заробітної плати за період з 16.02.2011 р. по 07.06.2013 р. складає 83018,14 грн., що визнається відповідачем у відповідній довідці.
Покликання відповідача на несвоєчасне звернення ОСОБА_5 до суду із вказаною заявою судом було відхилено з огляду на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, відповідно до якого при розгляді у позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України підлягає застосуванню у випадках пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов'язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.
Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.
Приписами ст. 267 КАС України врегульовано питання здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Спеціальними способами судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є:
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення;
- штраф за невиконання судового рішення;
- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Частинами 1-2 ст. 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого його ухвалено, подати звіт про виконання цього рішення.
Окрім того, за правилами ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
При цьому у такій заяві повинно бути зазначено, зокрема, інформацію про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання, а також інформацію про хід виконавчого провадження.
Окрім того, вказаною нормою передбачено, що таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз положень вказаної правової норми свідчить про те, що законодавцем право особи-позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, на звернення до адміністративного суду із такою заявою прямо пов'язано із отриманням нею відповідного виконавчого листа на виконання судового рішення у справі.
Разом із тим, відповідно до наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_5, (а.с. 2-3 т. 3), поданої у порядку статті 267 КАС України, у ній не було зазначено інформацію про день отримання виконавчого листа щодо поновлення його на роботі та пред'явлення його до виконання, а також інформацію про хід виконавчого провадження.
Окрім того, у вказаній заяві не ставиться питання про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача Львівської митниці Міндоходів на виконання постанови суду або порушення його прав, підтверджених такою постановою, а лише ставиться вимога про стягнення з Львівської митниці Міндоходів на його користь заробітної плати за час затримки виконання судового рішення з 16.02.2011 року по 10.06.2013 року.
У ході апеляційного розгляду представник позивача не спростував доводів апелянта про те, що позивач ОСОБА_5 не отримував у адміністративному суді виконавчий лист про виконання судового рішення у частині поновлення його на роботі та не пред'являв його до виконання у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а також офіційно не доводив до відома Львівської митниці Міндоходів свого наміру приступити до виконання посадових обов'язків на реалізацію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для висновку про протиправне перешкоджання Львівською митницею Міндоходів позивачу ОСОБА_5 у його поновленні на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Львівської митниці з 19 жовтня 2010 року на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що виходячи із позиції позивача ОСОБА_5 про наявність у Львівської митниці Міндоходів обов'язку поновити його на роботі з 16.02.2011 року незалежно від наявності відкритого виконавчого провадження, ним пропущено встановлений ч. 9 ст. 267 КАС України 10-денний строк на подання такої заяви з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів без зазначення відповідних поважних причин.
Покликання представника позивача ОСОБА_5 та суду першої інстанції на приписи ст.233 КЗпП України та рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки у них йде мова про звернення до суду за вирішенням спору у порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_5 про стягнення з Львівської митниці Міндоходів на його користь заробітної плати за час затримки виконання судового рішення з 16.02.2011 року по 10.06.2013 року на підставі поданої ним у порядку ст. 267 КАС України заяви.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного процесуального питання судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про залишення заяви ОСОБА_5 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі № 2а-10271/10/1370 та залишити заяву ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати за час затримки виконання судового рішення без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
В.П.Сапіга
Постанова у повному обсязі складена 12 червня 2014 року.