04 червня 2014 року Справа № 122111/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Рак Х.І.,
представника позивача Свірського Т.В.,
представника відповідача Вітовської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стен» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стен» (далі - ТОВ «Стен») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) від 20.07.2011 року:
№ 0002782304, яким товариству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 73976,25 грн., з яких за основним платежем 59181,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14795,25 грн.;
№ 0002772304 про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 92470,00 грн., з яких за основним платежем 73976,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18494,00 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року у справі № 2а-1970/2286/11 позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ОДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Стен». Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що постачальник товарів ТОВ «Будуніверсал СКС» на момент проведення господарських операцій з позивачем не мав трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей та основних засобів для здійснення будь-якого виду господарських операцій, через що такі відносини фактично були спрямовані на надання податкової вигоди і штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому характеризуються відсутністю реального характеру їх проведення. Окрім того, до перевірки не представлено первинних документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей, доказів наявності таких на час проведення господарських операцій.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив у задоволенні позову ТОВ «Стен» відмовити, скасувавши постанову суду першої інстанції.
Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залищити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов ТОВ «Стен», суд першої інстанції виходив із того, що факт реального здійснення операцій з поставок товарів підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт виконання робіт та передачі товару, є вірно складеними, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, а також на формування валових витрат підприємства.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Підпунктами 5.1, 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94), чинного нак час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97), чинного на час виникнення спірних правовідносин, поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року (акт від 06.07.2011 року № 4291/23-420/31594297), за наслідками якої було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0002782304 та № 0002772304.
Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток ґрунтується на тому, що валові витрати та податковий кредит позивача за наслідками операцій з ТОВ «Будуніверсал СКС» на виконання договору поставки № 010309-С від 01.03.2009 року сформовано неправомірно, оскільки господарські операції ТОВ «Стен» по придбанню товару у ТОВ «Будуніверсал СКС» є нікчемними.
При цьому судом було встановлено, що між ТОВ «Будуніверсал СКС» (Постачальник) та ТОВ «Стен» (Покупець) було укладено договір поставки від 01.03.2009 року № 010309-С, про поставку будівельних матеріалів в асортименті, кількості та по ціні, вказаних в рахунку-фактурі постачальника. На виконання умов договору TOB «Будуніверсал СКС» поставляло будівельні матеріали TOB «Стен». Відповідно до поставлених товарів, Продавцем виписані накладні, податкові накладні, документи, що підтверджують факт транспортування товарів які надані Покупцю.
Транспортування будівельних матеріалів здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується накладними № 42549098, № 42549120, № 42549191, № 42549250. Товаро-матеріальні цінності отримані від ТОВ «Будуніверсал СКС» згідно з накладними № РН-0000189 від 24.04.2010 року, № РН-0000205 від 29.04.2010 року, № РН-0000242 від 19.05.2010 року, № РН-0000277 від 29.05.2010 року, № РН-0000278 від 29.05.2010 року та відповідно ТОВ «Будуніверсал СКС» виписано податкові накладні № 189 від 24.04.2010 року, № 205 від 29.04.2010 року, № 242 від 19.05.2010 року, № 277 від 29.05.2010 року, № 278 від 29.05.2010 року.
Системний аналіз зазначених правових норм, наявних в матеріалах справи копій договору, видаткових і податкових накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат, відповідають критеріям первинного документу, містять інформацію щодо змісту проведених операцій поставок товарів у рамках названого договору, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених названим договором.
Покликання податкового органу на відсутність у ТОВ «Будуніверсал СКС» матеріальних ресурсів для виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань є необґрунтованими, оскільки при розглядуваній схемі поставок залучення таких не було обов'язковим, транспортування здійснювалося силами залізниці із наданням транспортно-експедиційних послуг.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, який при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року у справі № 2а-1970/2286/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 05 червня 2014 року.