ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10 червня 2014 р. Справа № 909/874/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
вул. Дегтярівська, 8 А, Шевченківський район, м. Київ, 04050
поштова адреса: вул. Машинобудівна, 50 к, м. Київ, 03067
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія"
вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
вул. Золота, 42, м. Львів, 79039
про стягнення 2886 грн. 96 коп.
Представники сторін в судове засідання не з»явилися
20.08.2013 року Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 2886 грн. 96 коп.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2013р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р., позов задоволений, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" стягнуто 2886 грн. 96 коп. безпідставно перерахованих коштів.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2014р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у справі № 909/874/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області. Скасовуючи постановлені у даній справі судові рішення попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд касаційний суд зазначив, що господарськими судами на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджувалися обставини щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.02.2010р. та припинення даного договору як підстави набуття відповідачем спірної суми коштів.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Івано-Франківської області справу призначено до розгляду судді Кавлак І.П.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.14 розгляд справи призначено на 29.04.14.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.14, від 20.05.14 та від 03.06.14 розгляд справи відкладався відповідно на 20.05.14, на 03.06.14 та на 10.06.14.
Представники сторін та третьої особи в судове засідання жодного разу не з»явилися, письмових пояснень з урахуванням висновків викладених у постанові ВГСУ від 17 березня 2014 року суду не надали, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи (докази отримання ухвал відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача наявні в матеріалах справи), повідомлень суду щодо поважності причин відсутності сторін в судових засіданнях не надходило.
Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали господарського суду від: 10.04.14, 29.04.14, 20.05.14, 03.06.14 надіслані позивачу за адресою, вказаною у позовній заяві: вул. Машинобудівна, 50 к, м. Київ, 03067; та за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: вул. Дегтярівська, 8 А, Шевченківський район, м. Київ, 04050. Станом на час прийняття рішення, зазначені вище ухвали повернуті підприємством зв'язку на адресу господарського суду з посиланням на відсутність (вибуття) адресата.
Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення сторін про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.
Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.
За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об»єктивно оцінивши докази в сукупності, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кошти в сумі 2886 грн. 96 коп., перераховані Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" на підставі рахунку відповідача №КНК від 31.03.2010 року згідно платіжного доручення №1617 від 06.10.2010 року за послуги з постачання природного газу за лютий - березень 2010 року є безпідставно набутими відповідачем, згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України, оскільки правова підстава на момент перерахування таких була відсутня, у зв'язку з сплатою вказаної заборгованості публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на підставі договору поруки від 01.02.2010 року, укладеного з ТзОВ «Карпатська нафтова компанія».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» (в тексті договору - постачальник) та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (в тексті договору - покупець) укладено договір № б/н з постачання природного газу, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався поставити позивачу протягом 2010р. природний газ (п. 2.1. договору), а позивач здійснювати оплату за природний газ згідно умов даного договору (п. 3.1.4.).
Зазначений вище Договір (а.с. 12-15) укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір з постачання природного газу є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено. Дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.
Пунктом 10.1. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з 01 лютого 2010 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На підставі вказаного договору відповідачем за лютий-березень 2010 р. було надано позивачу послуги з постачання природного газу.
01.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" (відповідачем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) укладено договір поруки.
Зазначений вище договір відсутній в матеріалах справи, натомість наявний наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" № 1/11 "Про створення комісії" від 25.11.11, згідно якого призначено комісію для знищення первинних бухгалтерських документів за 2008-2010 роки, у зв'язку із відсутністю належно облаштованого приміщення щодо зберігання бухгалтерських документів, а також акт на знищення первинних бухгалтерських документів Товариства від 28.11.11 згідно якого знищено первинні бухгалтерські документи, в тому числі договори за 2008-2010 роки.
08.04.2010 р. позивачем отримано повідомлення від відповідача про зміну кредитора внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем, в якому зазначалося про укладення договору поруки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на підставі якого Публічним акціонерним товариством було сплачено заборгованість позивача перед відповідачем за поставлений протягом лютого-березня 2010 р. природний газ, надані послуги з транспортування природного газу та послуги з документального оформлення за цей же період.
08.10.2010 року позивачем здійснено оплату в сумі 2886,96 грн. на рахунок ТзОВ «Карпатська нафтова компанія» за комунальні послуги (природний газ) за лютий - березень 2010 року згідно з рахунком б/н від 31.03.2010 року на підставі договору з постачання природного газу від 01.02.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №1617 від 06.10.2010 року (а. с. 17).
Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів не договірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Здійснивши комплексний юридичний аналіз зазначеної вище норми права в контексті спірних правовідносин, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову враховуючи наступне.
Аналіз указаної статті Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке же зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК).
Цей вид позадоговірних зобов»язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
При дослідженні платіжного доручення №1617 від 06.10.2010 року (а. с. 17) судом встановлено, що в графі «призначення платежу» зазначена мета перерахування коштів: «сплата за комун. послуги (природний газ) за лютий-березень 2010р., зг. з рах. № б/н від 31.03.2010р. та зг. з дог. № б/н від 01.02.10р., без ПДВ».
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідні кошти на підставі договору від 01.02.2010р. щодо постачання газу.
Посилання позивача на те, що 01.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" (відповідачем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) укладено договір поруки, згідно якого ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" було сплачено заборгованість позивача перед відповідачем за поставлений протягом лютого-березня 2010 року природній газ, надані послуги з транспортування природного газу та послуги з документального оформлення за цей же період, не підтверджує відсутність правової підстави на момент перерахування позивачем коштів, оскільки остання чітко зазначена в платіжному дорученні №1617 від 06.10.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов"язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній договір поруки від 01.02.2010 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" (відповідачем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача), що унеможливлює його дослідження судом.
З огляду на наявні в матеріалах справи документи, є недоведеним, що кошти в сумі 2886 грн. 96 коп. помилково перераховані та отримані відповідачем без достатніх правових підстав і підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.
Оскільки між сторонами у справі було укладено оплатний договір з постачання природного газу, а кошти, які АБ «Банк регіонального розвитку» просить стягнути з ТзОВ «Карпатська нафтова компанія», отримано останнім як сплату за комун. послуги (природній газ) за лютий-березень 2010 року, згідно з договором № б/н від 01.02.10р., то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
З огляду на вищевикладене, в даному випадку позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22 січня 2013 року у справі № 5006/18/13/2012.
За наведених обставин, у позові Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 2886 грн. 96 коп. слід відмовити.
Згідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 599, 629, 712, 1212 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 2886 грн. 96 коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.06.14
Суддя І.П. Кавлак
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Кавлак І. П. 16.06.14