22 травня 2014 рокусправа № 2а-272/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі № 2а-272/10/0470 за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення №72, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення форми "Р" від 26 жовтня 2009 року №72.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення є протиправними, оскільки відповідач прийняв вантажну митну декларацію та пропустив товар на митну територію України, доказів щодо надання недостовірної інформації позивачем не надані, а тому митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013р. позов було задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на рушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Також зазначив, що рішень, щодо визначення коду товару посадовими особами відповідача не приймалось.
Представник позивача до суду не з'явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та відповідно матеріалам справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача щодо стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні самохідних оприскувачів 4930, виробництва фірми John Deere, за результатами якої складено акт №К030/9/110040000/0013980201 від 22.09.2009 року.
Перевіркою встановлено ввезення у 2008р. позивачем на митну територію України 2 самохідних оприскувачів марки John Deere модель 4930 код 8424819900 згідно з УКТЗЕД. Задекларований товар був класифікований декларантом за товарною підкатегорією 8424819900 із застосуванням при митному оформленні 0% ставки ввізного мита (ВМД №110040000/8/1549 від 17.03.2008р. та №110040000/8/3426 від 28.05.2008р.).
До такого висновку відповідач прийшов з тих підстав, що на його думку позивач при здійсненні декларування зазначених самохідних оприскувачів за вантажними митними деклараціями допустив методологічну помилку, а саме неправильно застосував положення Закону України «Про митний тариф України» в частині застосування ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями.
26.10.2009 року за результатами камеральної перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення форми «Р» №72 від 26.10.2009 року.
Порядок здійснення митного контролю при ввезенні товарів у режимі імпорту визначається Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженим Наказом Держмитслужби України від 20.04.2005 року № 314, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур» вищезазначеного Порядку при здійсненні митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).
Відповідно до статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до вантажних митних декларацій були відсутні, митницею було підтверджено правильність та достовірність даних, внесених до вантажних митних декларацій.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що за змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Враховуючи зазначені норми, здійснення митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і у рішенні суду першої інстанції не наведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі № 2а-272/10/0470 за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення №72 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник