Справа № 817/972/14
29 квітня 2014 року 12год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Фінчук Г.Р.,
відповідача: представник Нестерчук О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Головного управління юстиції у Рівненській області
до Острозького відділення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000921700 від 24.03.2014
Головне управління юстиції у Рівненській області звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Острозького відділення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000921700 від 24.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у сумі 510 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у письмовому запереченні, яке він долучив до матеріалів справи. Оскаржувані повідомлення-рішення вважає обґрунтованими і правомірними, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
26.02.2014 на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп.75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області Острозьке відділення проведено камеральну перевірку Острозької державної нотаріальної контори за звітний період 1 квартал 2012 року.
За наслідком проведеної перевірки відповідачем складено акт №123/17-35754312 від 26.02.2014.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 51, ст. 70, пп. "б" п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України та п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового рохрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку", затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 №46/18784 по яких встановлено, що податковий розрахунок форми 1-ДФ подано з перекрученими (недостовірними) відомостями, а саме: за 1 квартал 2012 року недійсний податковий номер фізичної особи.
На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000092170 від 24.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у сумі 510 грн..
Не погодившись з вказаними висновками викладеними в акті перевірки від 26.02.2014 та винесеними на його основі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.
При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (ст. 171 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
За змістом п. 174. ст. 174 Податкового кодексу України інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.
Отже, згідно з вказаною нормою, інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України, а лише інформацією для органів податкової служби про те, що мало місце оформлення того чи іншого документу, в даному випадку, - свідоцтва про право на спадщину. використовуючи форму №1-ДФ, як найзручнішу для обробки органами ДПС України.
Подаючи відповідну форму №1-ДФ ні позивач, ні нотаріус державної нотаріальної контори, який заповнював форму, не діяли як податкові агенти, оскільки відповідно до п.18.1 ст. 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перераховування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, оскільки згідно п.174.3 ст. 174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов до висновку про те, що позивач в такому випадку не є податковим агентом, відповідно до правил ст. 162 Податкового кодексу України, він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отриманих фізичними особами за спадщиною та за договорами дарування.
Тобто ні позивач, ні нотаріус державної нотаріальної контори не уповноважені законом вчиняти відповідні дії щодо платника податків за ідентифікаційним номером, а отже не виступають в даному випадку податковими агентами.
За таких обставин, позивач не будучи податковим агентом повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.
Відтак, у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 119.2 ст. 119 ПК України.
Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.05.2013 року у справі № 2270/6510/12 (К/800/4751/13).
За таких обставин, вимоги викладені в позовній заяві підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000921700 від 24.03.2014 - визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 182,70 грн. документально підтвердженого сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області Острозьке відділення №0000921700 від 24.03.2014.
Присудити на користь позивача Головного управління юстиції у Рівненській області із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.