м. Вінниця
05 червня 2014 р. Справа № 802/1548/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Сидоришина М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
В травні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Зазначав, що Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 17/17-НОМЕР_2 від 27.03.2014р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002871700 від 11.04.2014р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 179 636 грн., з них, за основним платежем - 119 757 грн., за штрафними санкціями - 59 879 грн. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати, оскільки воно є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи.
У судовому засіданні позивач та його повноважний представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надали суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, наголосивши на тому, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі виявлених порушень.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 20.07.1999р. виконавчим комітетом Хмільницької міської ради Вінницької області за реєстраційним номером 2 179 017 0000 000765, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, перебуває на обліку в Хмільницькій ОДПІ з 20.07.1999р. та є платником, зокрема, податку на додану вартість.
Відповідно до направлення № 81 від 18.03.2014р., головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізисних осіб Хмільницької ОДПІ Борщ І.В., на підставі ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, та наказу Хмільницької ОДПІ від 13.03.2014р. № 108 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р., наслідки якої відображені в акті 17/17-НОМЕР_2 від 27.03.2014р.
Позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст.. 198 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого за жовтень 2013 року занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 119 757 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки, Хмільницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002871700 від 11.04.2014р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 179 636 грн., з них, за основним платежем - 119 757 грн., за штрафними санкціями - 59 879 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.
Так, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. встановлено їх завищення в сумі 667 968 грн.
В обґрунтування встановленого порушення перевіряючим зазначено, що за перевіряємий період, згідно наданих до перевірки документів, ФОП ОСОБА_1 до податкових зобов'язань за жовтень 2013 року включено суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з реалізацією сої ТОВ "Агротрейд Продукт", придбаної у ТОВ "Мірада Плюс" в жовтні 2013 року в кількості 283,855 т на суму ПДВ 180439,57 грн.
Також, згідно наданих до перевірки документів, ФОП ОСОБА_1 до податкових зобов'язань за жовтень 2013 року включено суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з реалізацією сої ДП ПАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 10", придбаної у ТОВ "Мірада Плюс" в жовтні 2013 року в кількості 765,79 т на суму ПДВ 487528,00 грн.
В свою чергу, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р., з урахуванням уточнюючого розрахунку, встановлено його завищення всього у сумі 820 667 грн.
В обґрунтування встановленого порушення перевіряючим зазначено, що за перевіряємий період, згідно наданих до перевірки документів, ФОП ОСОБА_1 до податкових кредиту у жовтні 2013 року включено суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням сої у ТОВ "Мірада Плюс".
При цьому, як зазначено в акті перевірки, Хмільницькою ОДПІ отримано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мірада Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2013 року від 25.02.2014р. № 130/3-22-08-38515541.
В змісті зазначеного акту вказано, що зустрічну звірку з ТОВ "Мірада Плюс" неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів встановлено, що в період, який перевіряється, ТОВ "Мірада Плюс" декларувало операції з продажу та придбання, які дають право на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.
За результатом аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено, що у штаті підприємства 1 працівник, основні фонди відсутні, транспортні засоби відсутні.
Виходячи з вищенаведеного, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зроблено висновок, що ТОВ "Мірада Плюс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Перевіркою встановлено відсутність об'єкті оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період жовтень 2013 року, в розуміні ст. 22 та ст. 185 Податкового кодексу України.
Ретельно перевіривши доводи податкового органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В ході судового розгляду справи встановлено, що на виконання договору поставки № 10/10с від 10.10.2013р. (а.с. 151), ТОВ "Мірада Плюс" (постачальник) передано у власність ФОП ОСОБА_1 (покупець) зерно - сою (Товар).
Факт передачі у власність ФОП ОСОБА_1 сої підтверджується наступними первинними документами:
- видатковими накладними: № ВН-00000058 від 23.10.2013р., № ВН-00000060 від 25.10.2013р., № ВН - 00000059 від 25.10.2013р., № ВН-00000061 від 28.10.2013р., № ВН-00000063 від 30.10.2013р., № ВН-00000064 від 31.10.2013р., № ВН-00000055 від 18.10.2013р., № ВН-00000053 від 16.10.2013р., № ВН-00000054 від 16.10.2013р. (а.с. 26-34);
- податковими накладними: № 24 від 23.10.2013р., № 26 від 25.10.2013р., № 25 від 25.10.2013р., № 39 від 28.10.2013р., № 41 від 30.10.2013р., № 42 від 31.10.2013р., № 18 від 18.10.2013р., № 20 від 16.10.2013р., № 19 від 16.10.2013р., (а.с. 35-43);
- платіжними дорученнями: № 470 від 07.11.2013р., № 471 від 07.11.2013р., № 472 від 07.11.2013р., № 473 від 07.11.2013р., № 474 від 07.11.2013р., № 475 від 07.11.2013р., № 476 від 07.11.2013р., № 514 від 11.11.2013р., № 517 від 11.11.2013р., № 538 від 13.11.2013р., № 537 від 13.11.2013р., № 536 від 13.11.2013р., № 574 від 19.11.2013р., № 621 від 25.11.2013р., № 645 від 27.11.2013р., № 646 від 28.11.2013р. (а.с. 44-59)
- додатками до договору поставки: № 1М від 16.10.2013р., № 2М від 16.10.2013р., № 3М від 18.10.2013р., № 4М від 23.10.2013р., № 6М від 25.10.2013р., № 5М від 25.10.2013р., № 7М від 28.10.2013р., № 9М від 30.10.2013р., № 10М від 31.10.2013р., № 8М від 29.10.2013р. (а.с. 153-162).
Згідно розділу 4 договору поставки № 10/10с від 10.10.2013р., Постачальник поставляє Покупцю Товар на умовах ЕХW Франко-Склад. Датою поставки Товару вважається дата підписання додатку на кожну партію Товару.
Факт передачі Товару (сої) ТОВ "Мірада Плюс" ФОП ОСОБА_1 підтверджується складськими квитанціями на зерно № 669 від 23.10.2013р., № 734 від 25.10.2013р., № 729 від 25.10.2013р., № 794 від 28.10.2013р., № 858 від 30.10.2013р., № 580 від 18.10.2013р., № 546 від 16.10.2013р., виданими ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та № 49 від 31.10.2013р., виданої ПАТ "Житомирський КХП" (а.с. 115-122).
Згідно вказаних складських квитанцій, Товар (Соя) переоформлено з ТОВ "Мірада Плюс" на ФОП ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (надалі - Положення № 88) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що усі вище перераховані первинні документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій в жовтні 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Мірада Плюс", відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV є первинним документами, оформленими належними чином.
Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.п. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Постачання товару ФОП ОСОБА_1 відбулось на митній території України, що підтверджується видатковими та податковими накладними.
Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Факт придбання товару у власність, згідно договору поставки, та виникнення в результаті даної події податкового зобов'язання в позивача зі сплати ПДВ в жовтні 2013 року в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ "Мірада Плюс" підтверджується вище переліченими первинними документами.
Зазначена податковим органом така підстава для зменшення податкового кредиту, як встановлення здійснення фінансово-господарських відносин ФОП ОСОБА_1 з підприємством, яке на думку податкового органу, має ознаки фіктивної діяльності, є необґрунтованою, оскільки, податковим органом оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, так як відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Зі змісту акту перевірки № 17/17-НОМЕР_2 від 27.03.2014р. судом встановлено, що фактично реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Мірада Плюс" не перевірялась, а висновки акту перевірки в цій частині були сформовані на підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 130/3-22-08-38515541 від 25.02.2014р., що оцінюється судом критично.
Отже, вказані вище обставини, свідчать про те, що господарські операції щодо поставки товару між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Мірада Плюс", були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 відніс 820 667 грн. до податковою кредиту за жовтень 2013 року, внаслідок здійснення господарських операцій з "Мірада Плюс" на підставі відповідних первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарських операцій.
Наявність у позивача усіх первинних документів внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ "Мірада Плюс" необхідних для визначення правильності формування податкового кредиту не заперечувалась представником відповідача.
Висновок податкового органу про не реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Мірада Плюс" носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Згідно з ч. 1 п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (ч. 2 п. 188.1. ст. 188 ПК України).
Відповідно до п.п. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (ч. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Крім того, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "нереальності" здійснених позивачем господарських операцій.
Висновок відповідача про "нереальність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Висновки податкового органу, викладені у вищевказаному акті, щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2013 року в сумі 820 667 грн. є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які надано позивачем, досліджено в ході судового розгляду справи та приєднано до її матеріалів.
Враховуючи вищевикладене, суд також вважає, що під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки відповідача, викладені в акті перевірки, з приводу встановлення завищення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. в сумі 667 968 грн., в зв'язку реалізацією, придбаної у ТОВ "Мірада Плюс", сої ДП ПАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 10" та ТОВ "Агротрейд Продукт.
При цьому, окремо необхідно зазначити, що факт такої реалізації підтверджується необхідними первинними документами, дослідженими під час судового розгляду справи, а саме: договорами поставки, накладними, податковими накладними, виписками по рахункам ФОП ОСОБА_1, складськими квитанціями на зерно, копії яких містяться в матералах справи.
Відтак, за сукупністю наведених обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу викладеного в акті перевірки № № 17/17-НОМЕР_2 від 27.03.2014р., з огляду на поверховість перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.
Що стосується посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджували б поставку сої, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, як вже зазначалось судом вище, поставка сої ТОВ "Мірада Плюс" ФОП ОСОБА_1, здійснювалась на умовах ЕХW Франко-Склад, згідно яких продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, в даному випадку на складах ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація та ПАТ "Житомирський КХП".
Вказаний факт підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями складських квитанцій на зерно.
Таким чином, з урахуванням викладеного, в даному випадку здійснення транспортних послуг з перевезення товару (сої) не відбувалось, чим пояснюється відсутність у ФОП ОСОБА_1 товарно-транспортних накладних.
Що стосується відсутності сертифікату відповідності на продукцію, то, в даному випадку, слід зазначити, що вказаний факт не є підставою для формування висновку про безтоварність господарських операцій.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваного рішення.
Крім того, оскаржуване рішення не відповідає критеріям визначеним у статті 2 КАС України. Відтак, позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (Постанова N 845) встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Конституцією України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 11.04.2014 року № 0002871700.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 359,27 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович