Провадження № 22-ц/774/3642/14 Справа № 185/4722/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
27 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання права власності на автомобіль,-
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що 14 лютого 2006 року ОСОБА_3 за кредитні кошти придбала в автосалоні автомобіль «Фольксваген Пассат» державний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль). У березні 2008 року вона вирішила автомобіль продати, але оскільки він перебував у заставі Банку та оформити договір купівлі-продажу було неможливо, відповідачка вирішила продати його шляхом надання ОСОБА_4 генеральної довіреності на право керування автомобілем, за що ОСОБА_4 сплатив їй 7500 доларів США, зобов'язавшись сплатити кредит та після повної сплати заборгованості за кредитом отримати автомобіль у власність.
Оскільки ОСОБА_4 придбав собі інший автомобіль, у погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 20000 доларів США, він у грудні 2008 року передав ОСОБА_2 автомобіль у користування з подальшим оформленням права власності на нього. ОСОБА_3, дізнавшись про передачу ОСОБА_4 автомобіля позивачу, забрала цей автомобіль. ОСОБА_2, бажаючи отримати спірний автомобіль у свою власність, домовився зі ОСОБА_3, що він у подальшому буде сплачувати кредит та залишить автомобіль собі, а також, що 7500 доларів США, сплачені їй ОСОБА_4, будуть вважатися сплаченими ним у рахунок боргу ОСОБА_4
Відповідачка погодилася на такі умови та на видачу генеральної довіреності після сплати позивачем 5353 доларів США, внесених 21 серпня 2008 року на її кредитний рахунок, та 31 березня 2009 року надала генеральну довіреність на право керування автомобілем на ім'я ОСОБА_2 Але у квітні 2013 року ОСОБА_3 у порушення домовленості, забрала автомобіль та відмовляється визнати, що право власності на нього перейшло до позивача.
Оскільки ОСОБА_3 передала позивачу автомобіль разом з технічним паспортом та видала на його ім'я довіреність, зверталася до МРЕВ про видачу тимчасового свідоцтва про реєстрацію ТЗ (техпаспорту), а він у свою чергу, сплачував за неї заборгованість по її кредитному договору, страхував автомобіль та здійснював його технічне обслуговування та ремонт, ОСОБА_2 вважає, що він набув право власності на автомобіль.
Просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження автомобілем, у разі неможливості повернення вищевказаного автомобілю, стягнути зі ОСОБА_3 на його користь сплачені ним в рахунок погашення кредитної заборгованості кошти в розмірі 17589,45 доларів США, що еквівалентно 140592,47 грн., а також витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, ремонтом в розмірі 32819,36 грн., витрати на страхування автомобіля в розмірі 15676,21 грн., судові витрати покласти на відповідачку.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25 квітня 2006 року власником автомобіля «Фольксваген Пассат» державний номер НОМЕР_1 зазначена ОСОБА_3 (т.1,а.с.8).
Згідно відповіді Павлоградського МРЕВ автомобіль «Фольксваген Пассат» державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3, 11 квітня 2013 року знятий з обліку для реалізації (т.1, а.с.132).
Відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсною попередньої угоди та стягнення суми, попередня угода щодо оформлення на ОСОБА_4 права власності на автомобіль «Фольксваген Пассат» державний номер НОМЕР_1 укладена не була. Передані ОСОБА_4 ОСОБА_3 за розпискою від 17 квітня 2008 року грошові кошти в сумі 3000 доларів США суд визнав авансом і стягнув їх зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 (т.1, а.с. 149-152).
Суд дійшов вірного висновку про те, що правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не впливають на правовідносини між ОСОБА_3 і ОСОБА_2
З довіреності, виданої 31 березня 2009 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, убачається, що позивачу було надано право користування спірним автомобілем, у тому числі керувати ним без права передоручення повноважень іншим особам строком до 31 березня 2011 року (т.1, а.с. 57).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів укладення між ним та відповідачкою договору купівлі-продажу спірного автомобіля або досягнення будь-яких домовленостей з цього приводу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України, належить вчиняти в письмовій формі.
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст. 218 ЦК України).
Закон не передбачає недійсність договору купівлі-продажу з підстав недодержання письмової форми однак, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.
Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Перехід права власності довіреністю не оформлюється.
Правомірність придбання транспортного засобу підтверджується документами, зазначеними у п. 8 «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), зокрема довідками-рахунком, виданими за формою згідно з додатком № 1 до цих правил, договорами, копіями рішень суду, довідками органу соціального захисту населення, актами приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатком № 6 до цих правил та іншими документами, посвідченими в установленому порядку, що встановлюють право власності на транспортний засіб.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач не надав суду письмових доказів на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання за ним права власності на цей автомобіль.
Висновки суду по суті спору відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, що позивач за рахунок власних коштів здійснював платежі по кредитному договору відповідачки за спірний автомобіль на суму 17 589,45 доларів США, що еквівалентно 140592,47 гривень, спростовується матеріалами справи, а саме копіями наданих суду квитанцій, з яких вбачається що кошти надходили від ОСОБА_3, оскільки вона вказана платником.
Крім того, у платіжних документах по сплаті витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням автомобіля, ремонтом, та витрат на страхування автомобіля також платником значиться ОСОБА_3
Відповідно до виданої відповідачкою довіреності від 31 березня 2009 року, вона уповноважила ОСОБА_2 здійснювати від її імені повноваження, зокрема, з питань підтримання технічного стану автомобіля, проходження технічного огляду, укладання договорів страхування автомобіля, здійснювати його поточний ремонт.
Видача довіреності є одностороннім правочином, не передбачає оплатності та компенсації за вчинення наданих нею повноважень, а договір поруки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладався.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді