Провадження № 22-ц/774/3747/14 Справа № 194/826/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук В. О. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
10 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року по справі
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 квітня 2013 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати на проведення експертизи в розмірі 4240,92 грн. та 131,17 грн., на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 243,6 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього аліментів у розмірі 1/6 скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення аліментів у меншому розмірі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 без укладення шлюбу та ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.12).
Відповідно до довідки від 12 квітня 2013 року, неповнолітній ОСОБА_4, 2006 року народження проживає з матір'ю ОСОБА_3 (а.с.11).
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2013 року, встановлено, що між позивачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5, було укладено шлюб, у зв'язку з чим позивачка змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.65).
У суді першої інстанції ОСОБА_2 визнав своє батьківство відносно дитини ОСОБА_4 та погодився платити на її утримання на користь позивачки аліменти в розмірі 1/8 частини від його заробітку (доходу).
Рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржене не було та в апеляційному порядку не переглядалося.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/ 6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 180, 181, ч.2 ст. 182 СК України та виходив з тих обставин, що батьківство ОСОБА_2 встановлено та підтверджується висновком судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи № 270 від 04 жовтня 2013 року(а.с.31), окрім того, відповідач має постійне місце роботи і постійний заробіток.
Довідкою про доходи № 1071 від 18 листопада 2013 року, підтверджується, що ОСОБА_2 працює в ВСП ШУ «Павлоградське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» та отримує середню заробітну плату в розмірі 7237,14 грн.(а.с.54).
Доводи апелянта про те, що стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку суперечить вимогам закону про обмеження відрахувань із заробітної плати, оскільки за рішеннями суду з нього вже стягнуто аліменти на користь дружини ОСОБА_6 на її утримання в розмірі 1/4 та на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Загальний розмір аліментів, стягнутих з відповідача на користь інших позивачів, складає (1/4+1/4) = 50 %, тому суд дійшов правильного висновку, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу своїй дитині ОСОБА_4 у розмірі 1/ 6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що становить 16,66% (100% : 6), і загальний розмір відрахувань із заробітної плати не перевищуватиме 70% (50% + 16,66% = 66,66%).
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді