04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" червня 2014 р. Справа№ 910/2623/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Приходько О.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 року (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія «Промтехноінвест»
про про визнання недійсним договору,-
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія «Промтехноінвест» про визнання недійсним договору на технічне обслуговування автоматичної установки газового пожежегасіння.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки справа не повинна була розглядатися Господарським судом міста Києва, а повинна була бути передана за підсудністю до Господарського суду Донецької області, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 року та справу за підсудністю направити до Господарського суду Донецької області.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2014 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.05.2014 року) колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу і призначено до розгляду на 12.06.2014 року в складі колегії: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Рудченко С.Г.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. колегія суддів була змінена на: головуючий суддя: Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Через відділ документального забезпечення до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва без змін.
10.06.2014 року через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, обґрунтовуючи своє клопотання неможливістю прибуття в судове засідання загальновідомою ситуацією в Донецькому регіоні.
Ухвалою суду від 11.06.2014 року в задоволені клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відмовлено на підставі того, що представником позивача був пропущений строк звернення з таким клопотанням до суду, встановлений ст. 74-1 ГПК України.
Так, відповідно до ч.2 ст. 74-1 ГПК України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подане не пізніше як за 7 днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.
Як зазначалося вище, клопотання від представника Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» надійшло до суду 10.06.2014 року, в той час як судове засідання було призначене на 12.06.2014 року, тобто не за 7 днів, як це встановлено нормами чинного законодавства України, а лише за 2 дні.
Крім того, ч. 3 ст. 74-1 ГПК України встановлено, що питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відоеконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання не пізніше як за 5 днів до дня проведення такого судового засідання.
Враховуючи те, що клопотання від представника позивача надійшло лише за 2 дні до призначеного судового засідання, суд був позбавлений можливості вчинити відповідні процесуальні дії на задоволення такого клопотання, не порушивши при цьому приписів діючого законодавства України.
До того ж колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не зважаючи на надане клопотання та неможливість фізичної присутності в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, представник позивача не був позбавлений можливості надати суду додатково до апеляційної скарги письмово свої обґрунтування апеляційної скарги та заперечення стосовно прийнятого рішення.
Натомість, стороною по справі жодних додаткових доказів на обґрунтування своєї апеляційної скарги суду надано не було.
Колегія суддів також зазначає, що як вбачається з тексту апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» не погоджується з прийнятим рішення судом першої інстанції лише в тій частині, що позов був розглянутий саме господарським судом міста Києва, а справа не була передана за підсудністю до Господарського суду Донецької області, не оскаржуючи прийняте рішення по суті.
Враховуючи зазначене, а також наявні в матеріалах справи докази та процесуальні документи на думку колегії суддів є достатніми для того, щоб здійснити розгляді апеляційної скарги та постановити відповідне рішення в судовому засіданні без відкладення розгляду справи на підставі ст. 77 ГПК України.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.
Представник позивача в судове засідання на вказану дату не з'явився, про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія «Промтехноінвест» про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №1112031125 від 01.12.2011 року про закупівлю послуг з проведення технічного обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ на суму 299 598,24 грн. За твердженням позивача, оспорюваний договір за своєю природою є правочином, вчиненим представником відповідача від його імені з перевищенням його повноважень.
Позивач неодноразово звертався до Господарського суду міста Києва з клопотанням про направлення поданого позову за підсудністю до Господарського суду Донецької області, мотивуючи їх тим, що оскільки позов виник з питань діяльності відокремленого підрозділу ПАТ «Укртрансгаз», то відповідно до положень ст. 15 ГПК України, він має розглядатися за місцем знаходження такого відособленого підрозділу.
Дане й зазначає позивач при зверненні з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду на рішення суду першої інстанції від 07.04.2014 року, наголошуючи на тому, що порушення процесуальних норм права є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд міста Києва відповідними ухвалами суду відмовляв у задоволенні таких клопотань, мотивуючи це тим, що основним предметом оспорюваного договору №1112031125 від 01.12.2011 року про закупівлю послуг є саме надання відповідачем послуг з проведення технічного обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ, а не оплата даних послуг, як стверджує позивач.
У оспорюваному договорі вказано, що стороною, яка повинна виконати зобов'язання по проведенню вказаного технічного обслуговування є саме Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія «Промтехноінвест», місцем знаходження юридичної особи якого, як вбачається із матеріалів справи та витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 5, кв.44.
А отже, судом першої інстанції було встановлено, що посилання позивача на місце укладання оспорюваного договору, як на підставу для передачі справи за територіальною підсудністю є необґрунтованим та таким, що не передбачено нормами чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії.
В пункті 1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначається, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Таким чином матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що зобов'язанням, яке випливає із оспорюваного договору є саме надання Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансовою компанією «Промтехноінвест» послуг із технічного обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ.
Крім того, варто врахувати позицію Вищого господарського суду України, викладену у Інформаційному листі № 01-8/350 від 26.03.2002 року «Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду», де зазначається, що якщо договором, який є предметом спору, передбачено відповідні обов'язки обох сторін, то територіальна підсудність у таких випадках має визначатися згідно ч. 3 ст. 15 ГПК України і розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд справи № 910/2623/14 повинен здійснюватись Господарським судом міста Києва та не знаходить в діях суду порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування прийнятого рішення.
Незважаючи на те, що апелянтом по справі по суті прийняте рішення Господарським судом міста Києва не оскаржувалося, Київський апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
01.12.2011 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансовою компанією «Промтехноінвест» (підрядник) був укладений договір № 1112031125, умовами якого передбачено, що підрядник зобов'язується на свій ризик, в порядку та на умовах, визначених в договорі, відповідно до договірної ціни виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи із технічного обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ на суму 299 598,24 грн.
Відповідно до п. 1.2. Статуту ПАТ «Укртрансгаз», Товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав в повному обсязі роботи з технічного обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ, які прийняті позивачем без заперечень щодо кількості та якості виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт №28 від 28.09.2012, №139 від 26.12.2011, №140 від 26.12.2011, №04 від 30.01.2012, №03 від 30.01.2012, №06 від 29.02.2012, №05 від 29.02.2012, №08 від 29.03.2012, №07 від 29.03.2012, №15 від 31.05.2012, №14 від 31.05.2012, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Крім того, відповідач вказує, що, позивачем до цього часу частково не оплачені належним чином виконані підрядні роботи.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що директор ТОВ ВФК «Промтехноінвест» Таган В.Д., підписував договір №1112031125 на технічне обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ на суму 299 598,24 грн. від 01.11.2011 року з перевищенням наданих повноважень, визначених статутом відповідача (п.9.13. Статуту), тому такий договір підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.
В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як встановлено судом та не спростовано сторонами, сторони погодили всі істотні умови оспорюваного договору, необхідні для його дійсності та правомірності.
Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Таким чином, визначення позивачем та відповідачем положень та змісту взаємних зобов'язань один одному при укладенні спірного договору є волевиявленням замовника і виконавця та відповідає принципу свободу договору.
Крім того, позивач також стверджує, що у директора ТОВ ВФК «Промтехноінвес» Тагана В.Д. були відсутні повноваження щодо підписання договорів, оскільки відповідно до п.9.15.7 Статуту керівник відповідача уповноважений укладати від імені товариства угоди.
Вказані пояснення позивача правомірно не були прийняті судом до уваги, оскільки Верховним Судом України у інформаційному листі «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року вказано, що поява терміна «правочин» не виключає вживання терміна - «угода» у значенні домовленості між щонайменше двома сторонами. Перший із них є більш широким і включає в себе терміни «договір» (згідно зі ст. 11 ЦК), «угода», «домовленість». Щоб запобігти неоднаковому застосуванню норм про правочини у практиці судів, слід зазначити, що договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін «домовленість» слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору.
Щодо посилання позивача на те, що директор ТОВ ВФК «Промтехноінвест» Таган В.Д. підписував спірний договір і не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на його підписання, варто відзначає наступне.
Пунктом «і» ч.5 ст. 41 Закону «Про господарські товариства», передбачено можливість обмеження компетенції виконавчого органу товариства (до якого входить директор), шляхом затвердження договорів(угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, загальними зборами.
Згідно п. 9.15.5 статуту відповідача, директор без доручення представляє товариство в стосунках з будь-якими українськими та іноземними юридичними, та фізичними особами.
Відповідно до п. 9.15.7. статуту, директор укладає угоди від імені товариства.
Таким чином, жодних обмежень директора підприємства відповідача щодо повноважень на укладення угод від імені товариства статутом не передбачено, а тому директор ТОВ ВФК «Промтехноінвест» Таган В.Д. має повноваження на укладення будь-яких угод.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний зі статутом відповідача на момент укладення спірного договору, оскільки в тексті договору зазначено, що директор ТОВ ВФК «Промтехноінвест» - Таган В.Д. діяв на підставі статуту.
Крім того, відповідно до п. 9.13 Статуту ТОВ ВФК «Промтехноінвест», до компетенції Дирекції належить розгляд питань укладення угод, обліку, звітності, інших питань, (за умовами) внесених на розгляд Дирекції директором товариства.
Отже, реалізація права внесення на розгляд Дирекції товариства питань щодо укладення угод є ініціативою (правом, передбаченим положеннями статуту) саме директора, а отже, не має імперативного характеру у схваленні Дирекцією відповідача, укладених директором угод.
Так, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
В матеріалах справи наявні належні докази схвалення позивачем договору №1112031125 від 01.12.2011 року, а саме, акт приймання виконаних будівельних робіт №28 від 28.09.2012, №139 від 26.12.2011, №140 від 26.12.2011, №04 від 30.01.2012, №03 від 30.01.2012, №06 від 29.02.2012, №05 від 29.02.2012, №08 від 29.03.2012, №07 від 29.03.2012, №15 від 31.05.2012, №14 від 31.05.2012,, акт звірки з підтвердженням суми заборгованості по оскаржуваного договору станом на 01.11.2013.
Крім того, факт часткової оплати позивачем суми у розмірі 170 542,02 грн. за виконану роботу, що підтверджується копіями виписок по рахунку №3260073016847 з 01.01.2012 по 23.10.2013, по рахунку №26003601003982 з 30.03.2012 по 23.10.2013 та по рахунку №26003601003982 з 13.04.2012 до 13.04.2012 із зазначенням цільового признання платежу по договору №1112031125 від 01.12.2011 року з технічного обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ, безумовно свідчить про здійснення дій, що виражають волевиявлення на встановлення правовідносин (укладеної угоди), та беззаперечно виражає не лише намір з прийняття до виконання умов договору з технічного обслуговування технічного обслуговування автоматичної установки газового пожежогасіння на КС «Союз» Новопсковського ЛВУ МГ, а належне і повне виконання взятих на себе зобов'язань з боку ТОВ ВФК «Промтехноінвест».
Як зазначено в п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та надані позивачами докази, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» не підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 року у справі № 910/2623/14- без змін.
Матеріали справи № 910/2623/14 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов