12.06.2014 Справа № 920/760/14
За позовом: Управління Пенсійного фонду України м. Сумах, м. Суми,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія «Сумигазмаш», м. Суми,
про стягнення 3673 грн. 15 коп.,
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача: Соколенко А.В., довіреність № 60/15-15 від 03.01.2014 року,
від відповідача: не з'явився.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Т.Д. Бублик.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 5507 грн. 19 коп. боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 та № 2 за квітень 2014 року.
Позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач погасив заборгованість в сумі 5507 грн. 19 коп. 29.04.2014 року, а позовна заява позивачем була подана 30.04.2014 року.
Відповідач у відзиві від 22.05.2014 року зазначив, що борг в розмірі 5507 грн. 19 коп. сплачений, а в дане судове засідання надав письмові пояснення та оригінал платіжного доручення № 571 від 29.04.2014 року про сплату 5507 грн. 19 коп.
Суд залучив вищезазначене платіжне доручення до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сумах та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно до п. 1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» одним з об'єктів оподаткування для платників збору, визначених п. 1 ст. 1 вказаного Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з п. 6.1. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України за № 21-1 від 19.12.03 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2006 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 вищезазначеної Інструкції, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком 1 виробництв, робіт, професій посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України 100% від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органі Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам.
Повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком № 8 до Інструкції.
Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Прикінцевих положень «окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, бюджетних коштів та цільових фондів».
У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсій надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 вказаної Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.8. названої вище Інструкції).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунків, що були направлені відповідачу та ним отримані, сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій згідно зі списком № 1 та № 2 за квітень 2014 року становить 5507 грн. 19 коп.
Отже, відповідач був зобов'язаний до 26 квітня 2014 року відшкодувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 та № 2 за квітень 2014 року в розмірі 5507 грн. 19 коп.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.12.2012 року порушено провадження у справі № 5021/1878/12 про банкрутство ПАТ «ВЕК «Сумигазмаш».
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
За змістом вищезазначеної правової норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Враховуючи те, що відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до господарського суду, для захисту свого порушеного права.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що борг було сплачено 29.04.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 571 про сплату 5507 грн. 19 коп., оригінал якого наданий до матеріалів справи, а тому відповідач происть суд припинити провадження у справі.
Позивач у письмових поясненнях підтвердив, що борг дійсно був сплачений 29.04.2014 року, однак позивач 30.04.2014 року звернувся до суду і цього ж дня зарахував кошти перераховані відповідачем.
Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Отже, оскільки борг відповідачем в розмірі 5507 грн. 19 коп. був сплачений відповідачем 29.04.2013 року до подання позову (30.04.2014 року), то у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом, а тому суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог.
Крім того, відповідно до п. 18 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи, звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до п. 4.5. Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується.
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, а позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір з позивача на користь Державного Бюджету України не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення складено 16.06.2014 року.
Суддя О.Ю. Резніченко