02 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1423/6575/2011
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Градовського Ю.М.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва (надалі - УПФ) про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року та в подальшому.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.2013 року адміністративний позов - задоволено частково. Зобов'язано УПФ нарахувати та виплатити позивачу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 18.11.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В апеляційній скарзі УПФ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставинам справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач звернулась до суду 18.05.2011 року.
Суд першої інстанції правильно визнав право позивача на державну соціальну допомогу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ч.1 ст.99 КАС України та встановив, що права позивача підлягають захисту з 18.11.2010 року, але безпідставно обмежив строк нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу, встановивши кінцеву дату їх нарахування та виплати 31.12.2010 року, оскільки в позовній заяві відсутні вимогах позивача про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за конкретний період часу з визначенням кінцевої дати.
Колегія суддів зазначає, що законом не встановлюється а ні строковість, а ні обмеження у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Враховуючи викладене, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Зазначена позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19.03.2013 року у справі №21-53а13.
Однак, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 18.11.2010 року необґрунтовано обмежив такий перерахунок та виплату кінцевою датою - 31.12.2010 року.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія на підставі п.1 ч.1 ст.201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ч.10 ст.1832, ст.195, ст.197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Абзац 2 постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2013 року змінити, виклавши його в наступній редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 пенсію, починаючи з 18 листопада 2010 року, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і продовжувати нарахування і виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на весь час дії цього Закону, з урахуванням фактично проведених виплат.»
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька