11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/493/14
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Бітов А.І.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо перерахування коштів,
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - позивач, ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі - відповідач, ГУДКСУ в Херсонській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області (далі - третя особа або ВПВ УДВС ГУЮ в Херсонській області), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання платіжного доручення ВПВ УДВС ГУЮ в Херсонській області від 28.10.2013 року № 7302 та зобов'язати ГУДКСУ в Херсонській області перерахувати на користь позивача грошові кошти в сумі 61 410,62 відповідно до платіжного доручення від 28 жовтня 2013 року.
Позов мотивований тим, що в межах виконавчого провадження відбулась реалізація рухомого майна, що належить ОСОБА_2 та перебуває у заставі ПАТ «КБ «Надра». Платіжним дорученням № 7302 від 28.10.2013 року відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Херсонській області через казначейський рахунок відділу, відкритий у ГУДКСУ в Херсонській області, перерахував позивачу, як стягувачу у виконавчому провадженні, грошові кошти в сумі 61 410,62 грн., які отримані від реалізації арештованого майна боржника. Банком платника є відповідач, але на день звернення до суду з даним позовом кошти до позивача не надійшли. На підставі викладеного позивач просить визнати дії відповідача неправомірними, а також позивач просить зобов'язати останнього перерахувати відповідні кошти.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області щодо невиконання платіжного доручення № 7302 від 28 жовтня 2013 року відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області про перерахування на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» боргу у сумі 61 410,62 грн. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області перерахувати на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» боргу у сумі 61 410,62 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) судові витрати в сумі 73,08 грн. та 182,70 грн.
Не погодившись з таким рішенням Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області звернулося з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Апелянт посилається на те, що органи казначейства не наділені повноваженнями щодо наповнення бюджету, та відповідно, не несуть відповідальності за наявність (достатність) фінансового ресурсу на оплату відповідних зобов'язань.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в ХО знаходиться виконавчий лист № 2-86/8, виданий 01.04.2008 р. Генічеським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» суми боргу в розмірі 177 756,03 грн.
В ході проведення виконавчих дій звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить боржнику, шляхом реалізації його на прилюдних торгах.
Майно відчужене за ціною 61 410,62 грн., вказані грошові кошти надійшли на депозитний рахунок УДВС ГУЮ у Херсонській області.
28.10.2013 р. Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Херсонській області направлено до Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області платіжне доручення № 7302 від 28 жовтня 2013 року про перерахування на користь позивача боргу у розмірі 61 410,62 грн.
До теперішнього часу вищезазначені кошти на рахунки ПАТ «КБ «Надра» не перераховані. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.
Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами. Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).
Не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.
Відповідно до п. 12.1 р. ХІІ Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішення» органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.
При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень (п.12.18 р. ХІІ Інструкції №512/5).
Таким чином, орган державної виконавчої служби повинен підготувати необхідні документи, у тому числі платіжне доручення для перерахунку на користь стягувача грошових коштів з депозитного рахунку ВДВС, відкритого в органах Державної казначейської служби України, а після отримання платіжного доручення (платіжної вимоги) органи Державної казначейської служби повинні перерахувати зазначені грошові кошти з Депозитного рахунку на рахунок стягувача - в даному випадку ПАТ «КБ «Надра».
Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, визначено, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Оскільки Казначейство України та його територіальні органи є учасниками системи електронних платежів, у своїй діяльності керуються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22, то суд вважає відповідача суб'єктом регулювання Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Згідно до вимог п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», міжбанківський переказ виконується у строк до трьох операційних днів.
Згідно ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно до положень до п. 1.2. Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України 26.12.2003р. за №242 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.01.2004р. за №106/8705, депозитні рахунки - це рахунки, які відкривають в органах Державного казначейства та/або установах банків за коштами, які отримали бюджетні установи в тимчасове зберігання згідно з законодавством (без права користування цими коштами, що перебувають на цих рахунках) і з настанням відповідних умов належать поверненню або перерахуванню за призначенням.
Пунктом 2.4 Положення про єдиний казначейський рахунок затвердженого Наказом Державного казначейства України 26.06.2002р №122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002р. за № 594/6882, визначено, що з метою ведення бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевих бюджетів, а також інших операцій з коштами клієнтів, передбачених законодавством, в органах Державного казначейства України відкрито: рахунки інших клієнтів за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства України.
Згідно до вимог п. 12.1 Інструкції № 512/5, органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.
Згідно до п. 12.18 Інструкції № 512/5, при перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що депозитний рахунок УДВС ГУЮ у Херсонській області, який відкритий в ГУДКСУ у Херсонській області - це кошти, які є власністю ПАТ «КБ «Надра», розміщенні на депозитному рахунку з метою виконання виконавчого листа.
Отже, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що Державна казначейська служба здійснює платежі з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду державного бюджету, наявних та прогнозованих залишків на єдиному казначейському рахунку, оскільки грошові кошти, які власністю ПАТ «КБ «Надра», вже були перераховані та розміщенні на депозитному рахунку казначейської служби з метою виконання виконавчого листа.
Відповідно до вимог п.3.5 Інструкції № 22 апелянт зобов'язаний прийняти платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Судом встановлено, що платіжне доручення від 28.10.2013 року №7302 не виконано відповідачем протягом 30 календарних днів з дня оформлення.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності стосовно невиконання платіжного доручення, а тому позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: О.І. Шляхтицький