Справа: № 2а/2570/2834/12 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
13 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання відмови протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», в якому просив визнати протиправною відмову Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язати відповідача зареєструвати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено..
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог..
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.05.2012 року позивач став переможцем прилюдних торгів з реалізації чотирикімнатної кваритири, загальною площею 95,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_3, № 1012214/7, затвердженим директором філії 10 ПП «Нива-В.Ш.» 29.05.2012 року (а.с. 8-9).
На підставі вищевказаного протоколу складено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), затверджений в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 06.06.2012 року(а.с. 10).
На підставі зазначено акту приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 28.06.2012 року було видано свідоцтво, яким посвідчено, що нерухоме майно, яке складається з чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 95,0 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 12).
25 липня 2012 року позивач звернувся із заявою до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», в якій просив здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 13).
Проте листом від 14.08.2012 року № 30089 (И-2012) відповідач повідомив про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, з посилання на те, що вищезазначена квартира самочинно реконструйована, а тому у бюро відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на квартиру.
Позивач не погоджується з підставами для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що і стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно із ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Згідно ч.3 ст. 17 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
За змістом ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів.
Як визначено ч.1 ст. 24 цього ж Закону, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відповідно до статті 72 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ, придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням будинку (квартири) шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири). Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна. Свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів видаються на підставі акта про продаж будинку (квартири) з прилюдних торгів. Свідоцтва про придбання нерухомого майна видаються на підставі акта про придбання нерухомого майна або реалізацію предмета іпотеки.
Положенням пункту 245 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 p. № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882, передбачено, що свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
В акті про проведені прилюдні торги має бути зазначено: ким, коли і де проводилися публічні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса; дані про правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності боржника на майно: назва правовстановлюючого документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я, по батькові, назву нотаріальної контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата та номер реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, акт державного виконавця про проведені публічні торги від 06.06.2012 року та свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів за реєстровим № 3839 від 08.06.2012 року відповідають встановленим вище нормативно - правовим актам, про що свідчить копія акту державного виконавця та копія свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Відповідно до п. 6.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 745/4038, вказане свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством.
Отже, відмова відповідача у реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням на п. 3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р., на думку колегії суддів е безпідставною, оскільки правомірність прилюдних торгів та свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів за реєстровим № 3839 від 08.06.2012 року відповідачем у визначеному законом порядку не оскаржувалися.
Посилання відповідача на те, що загальна площа відчужуваної квартири, яка зазначена у свідоцтві про придбання квартири з прилюдних торгів за реєстровим № 3839 від 08.06.2012 року не співпадає з загальною площею, як на доказ правомірності прийнятого рішення про відмову у державній реєстрації прав, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не є підставою для відмови у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Бабенко К.А
Петрик І.Й.