ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
28 травня 2014 року Справа № 813/3115/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.
представника позивача Шарана Р.П., Чорнія А.О.
представника відповідача Гладія О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.03.2014 року № 0000153910/3420 та від 17.04.2014 року № 0000303910/28-06-33-10,-
встановив :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (надалі - ТзОВ «ТМ «Барвінок») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 року № 0000153910/3420 та від 17.04.2014 року № 0000303910/28-06-33-10.
Оскаржувані рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки від 18.02.2014 року № 73/28-06-39-10/35621418 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ТМ «Барвінок» питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Грін-Р», ПП «Інфо-Пост», ПП «Софія Тойс-Плюс» за період з 01 січня 2011 року по 31.12.2013 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час податкової перевірки не було надано належної правової оцінки первинним документам, які підтверджують факт господарських відносин з названими вище контрагентами, і на підставі яких було сформовано показники податкового обліку. На думку позивача, висновки, яких відповідач дійшов щодо його постачальників, можуть нести негативні наслідки тільки цих платників податків і не дають підстав вважати, що такі ж порушення вимог податкового законодавства допустило ТзОВ «ТМ «Барвінок» у своїй діяльності. Підприємство сформувало податковий кредит по податку на додану вартість та валові витрати підприємства на підставі належно оформлених первинних документів, копії яких долучено до позовної заяви. Факт використання придбаних товарів у господарській діяльності підтверджується долученими до справи письмовими доказами. З огляду на це, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення, які прийнято на підставі помилкових висновків податкового органу, є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час податкової перевірки позивача було використано як надані підприємством первинні документи, так і акти документальних перевірок його контрагентів. Перевіркою встановлено, що контрагенти позивача фактично не могли поставити йому товарно-матеріальних цінностей в силу низки об'єктивних причин (відсутність матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутність за місцем знаходження, реєстрації на підставних осіб, підписання документів невстановленими особами тощо), що свідчить про відсутність реальної господарської діяльності. З огляду на таку позицію представник відповідача наполягає, що висновки податкового органу є обґрунтованими, а тому підстав для задоволення позову немає.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.
ТзОВ «ТМ «Барвінок» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 19.12.2007 року № 14151020000019027 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного коду 35621418.
У період з 28.01.2014 року по 14.02.2014 року посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів проведена позапланова виїзну документальна перевірка ТзОВ «ТМ «Барвінок» на предмет дотримання дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Грін-Р», ПП «Інфо-Пост», ПП «Софія Тойс-Плюс» за період з 01 січня 2011 року по 31.12.2013 року. За наслідками перевірки складено акт від 18.02.2014 року № 73/28-06-39-10/35621418 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ТМ «Барвінок» (надалі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ТМ «Барвінок»:
1) п.п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-УІ (із внесеним змінами та доповненнями), внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ПП «Грін-Р» (ЄДРПОУ 35563203), ПП «Софія Тойс Плюс» (ЄДРПОУ 37398356) по операціях фактично нездійснених в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі - 239 224 грн, в тому числі: 01.2011р.- 58 814 грн, 05.2011р. - 73 623 грн, 07.2011р. - 16 058 грн, 10.2011р. - 4 140 грн, 08.2011р. - 206 грн, 09.2011р. - 11 439 грн, 11.2011р. - 15 230 грн, 01.2013р. - 35 031,34 грн 03.2013р. - 24 683 грн;
2) п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2,, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-УІ (змінами та доповненнями) завищило витрати за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. всього у сумі 1 196 120 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу витрат вартість ТМЦ по накладних отриманих від ПП «Грін (ЄДРПОУ 35563203), ПП «Софія Тойс -Плюс» (ЄДРПОУ 37398356) по операціях фактично нездійснених в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі - 248 716,37 грн, в тому числі.: 1 кв. 2012р. у сумі - 188 788,32 грн, 2 кв.2012 сумі - 18 777,50 грн, 3кв. 2012р. - 17 701,70 грн., 1 кв. 2013р. у сумі - 23 448,85 грн.
Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що платник податку не надав достатніх доказів на підтвердження реальності господарських операції з названими вище постачальниками, в той час як наявна в розпорядженні податкового органу інформація свідчить про те, що такі постачальники в силу об'єктивних причин не могли здійснити поставку товару позивачу. Так, згідно з актом перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся ТзОВ «ТМ «Барвінок» мало взаємовідносини з ПП Грін-Р» (ЄДРПОУ 35563203), ПП «Софія Тойс -Плюс» (ЄДРПОУ 37398356).
В ході аналізу акта перевірки перевіряючими встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів отримано податкову інформацію від інших ДПІ, щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, а саме:
- від ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівської області акт перевірки від 30.05.2011р. №345/23-2/35563203 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Грін-Р» (ЄДРПОУ 35563203) з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011 р. з ПП «МКМ - Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35383180), та за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. при розрахунках з ПП «Авторесурс-сервіс» (код за ЄДРПОУ 37030617).
- від ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області акт перевірки від 25.02.2013р. №91/33/22-40/37398356 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Софія Плюс» (код за ЄДРПОУ 37398356) з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299), за вересень 2011р., травень 2012р., серпень 2012р.;
1.1 від ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області акт перевірки від 22.07.2013р. №33/6/22-11/37398356 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Софія Тойс-Плюс» (код ЄДРПОУ 37398356) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за періоди серпень 2011р., жовтень 201р., листопад 2011 р., березень 2012р., квітень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., березень 2013р.
- від ДПІ у Шевченківському району м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області акт перевірки від 20.08.2013 року № 374/2-1009/37398356 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Софія-Тойс-Плюс» з ТзОВ «Взлет-Ера» за листопад 2012р., грудень 2012р., лютий 203р., квітень 2013р.
У висновках вказаних вище актах перевірок вставлено неможливість реального здійснення контрагентами позивача фінансово-господарських операцій, що на думку податкового органу свідчить про здійснення операцій без мети настання реальних подій, які не створюють юридичних наслідків, а тому є нікчемними і як наслідок не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Враховуючи отримані акти перевірок на думку податкового органу, господарські операції між ТзОВ «ТМ «Барвінок» та ПП «Грін-Р», ПП «Софія Тойс-Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить по відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Перевіркою встановлено, що первинні документи, які б містили відомості про господарські операції - не надані в повній мірі, тому відповідно. Відсутнє підтвердження фактичного отримання товару та його зв'язок підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності, також встановлено укладання цивільно-правових операцій та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування податкового кредиту/зобов'язання
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № 0000153910/3420, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373 075 грн, з яких 248 716, 37 грн за основним платежем та 124 358, 18 - штрафна (фінансова) санкція.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив таке у адміністративному порядку.
За наслідками розгляду скарги, відповідачем прийнято рішення № 7744/10/28-10-10-4-33 від 10.04.2014 року «Про результати розгляду скарги», згідно з яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 04.03.2014 року № 0000153910/3420.
17.04.2014 року СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000303910/28-06-33-10, згідно з яким на підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги № 7744/10/28-10-10-4-33 від 10.04.2014 року збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ТМ «Барвінок» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 292 618 грн, з яких 239 224 - за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 394 грн.
ТзОВ «ТМ «Барвінок» вважає оскаржувані рішення протиправними, а висновки, які викладено в акті перевірки, такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим звернулося з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також у Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У статті 67 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Під час перевірки ТзОВ «ТМ «Барвінок» податковий орган дав правову оцінку його взаємовідносинам з контрагентами, які мали місце у період: з 1 січня 2011 року по 31.12.2013 року. Протягом цього періоду діяли норми як спеціальних законів у сфері справляння податку на додану вартість та податку на прибуток, які втратили чинність у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, так і Податковий Кодекс України. Відтак, правомірність відображення сум податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності позивача повинна оцінюватись на відповідність як вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», так і на відповідність вимогам Податкового кодексу України.
Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, регулював Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР). Об'єктом оподаткування, відповідно до п. 3.1 статті 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
До набрання чинності Податковим кодексом України порядок нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість був регламентований також спеціальним нормативним актом - Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), який передбачав таке. Об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, відповідно до підп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 168/97, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 Закону № 168/97-ВР). Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.
Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в предмет доказування в даній справі входить встановлення реальності господарської операції між ТзОВ «ТМ «Барвінок» та його постачальниками ПП «Софія Тойс-Плюс», ПП «Грін-Р». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача на предмет правомірності віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товар, отриманий від цього постачальника, а також віднесення на валові витрати вартості придбаних товарів.
На підтвердження реальності операцій з придбання товарів в вказаних вище контрагентів позивач надав суду копії договорів, видаткових та податкових накладних, згідно з якими товар було придбано.
Відповідно до наданих суду документів вбачається, що ТзОВ «ТМ «Барвінок» проводило взаєморозрахунки з ПП «Софія Тойс-Плюс» на підставі договору № ТП-317 від 01.12.2010 року, договору № ТПР -019 поставки товару під реалізацію від 03.01.2012 року; договору № ТПР-13 поставки товару під реалізацію від 01.01.2013 року; договору № ТП -338 від 03.05.2013 року; відповідно до вказаних вище договорів, Постачальник (ПП «Софія Тойс-Плюс») зобов'язується передати у власність Покупця (ТзОВ «ТМ «Барвінок») товар. Предметом вказаних договорів є товар: іграшки, кришки металеві для консервування. Постачальник зобов'язаний поставляти і передавати у власність Покупцю товари з усією товаросупровідною документацією, яка вимагається відповідно до чинного законодавства України у разі поставки відповідного виду товару та його подальшої реалізації (товарні та/або товарно-транспортні накладні, податкові накладні, сертифікати якості, ветеринарні, сертифікати відповідності, ліцензії на виробництво відповідних товарів, тощо. Уся відповідна документація має бути складена українською мовою та надана Покупцю в оригіналах чи належним чином завірених копіях.
Взаємовідносини позивача з ПП «Грін-Р» оформлено договором № ТП-229 від 01.01.2010 року. Предметом такого договору є: овочі, фрукти. Постачальник (ПП «Грін-Р») зобов'язаний поставляти і перадавати у власність товари з усією товаротранспортною документаціє, зокрема: товарна накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, сертифікати якості, сертифікати відповідності, яка вимагається відповідно за законодавством України для реалізації товару.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем на дано: податкові накладні, видаткові накладні, акти звіряння, копії платіжних доручень, накладні.
В той же час податковий орган встановив наступні обставини, що свідчать про неможливість реального виконання контрагентами позивача господарських зобов'язань:
Зокрема, позивач не пояснив яким чином відбувалося перевезення товару від ПП «Софі Тойс-Плюс» та ПП «Грін-Р». Представники позивача не пояснили яким саме і чиїм транспортом здійснювалося перевезення товару, якими документами оформлено таке перевезення вантажу. Документів, які б підтверджували наявність у позивача власного транспорту немає, договір транспортного перевезення також не укладався. Позивач не надав документів (товарно-транспортних, подорожніх листів вантажного автомобіля тощо), що могли б підтвердити факт реального переміщення в просторі придбаних товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця чи одержувача товару. При цьому слід зауважити, що надані суду договорів прямо передбачає обов'язок постачальника надати покупцю товарно-транспортні документи.
Суд також взяв до уваги те, предметом поставок були дитячі іграшки, до яких чинним законодавством встановлено вимоги до їх безпеки, визначено процедуру оцінки їх відповідності таким вимогам, установлено правила маркування, а також введення в обіг іграшок як імпортованих, так і вітчизняного виробництва, їх продажу і безкоштовного розповсюдження. Нормативним актом, який встановлює такі вимоги є Технічний регламент безпеки іграшок, затверджений постановою Кабміну України від 08.10.2008 року № 901, який розроблено відповідно до Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності". Відповідно до п. 6 цього Регламенту іграшки повинні бути безпечними для споживачів, не створювати у разі їх використання небезпеки для життя та здоров'я і ризику отримання фізичної травми. Відповідно до п. 4 Регламенту введення іграшок в обіг дозволяється тільки якщо вони відповідають вимогам безпеки для життя та здоров'я споживачів у разі використання за призначенням за умови передбачуваної поведінки дітей.
Відповідність іграшок національним стандартам підтверджується випробуваннями для підтвердження відповідності зразка основним вимогам безпеки наведеними у Регламенті, а саме вимогам до фізичних та механічних властивостей іграшки, вимогам до займистості матеріалів, з якої виготовлено іграшку, вимогам до хімічних та електричних властивостей, санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам до радіоактивності.
Таким чином, для дитячих іграшок передбачено проведення цілої низки перевірок на відповідність вимогам щодо їх безпеки і позивач як постачальник продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності", зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
В даному випадку позивач не надав ні податковому органу під час перевірки, ані суду під час розгляду даної справи документів, що підтверджують, що товари (дитячі іграшок), які він отримав від ПП «Софія Тойс-Плюс», відповідають встановленим законодавством вимогам до їх безпеки для споживачів (сертифікатів відповідності); позивач також не надав жодних відомостей щодо походження товару та його виробника. Слід зазначити, що обов'язок постачальника надати документи щодо відповідності товару вимогам законодавства до їх безпеки та якості, передбачено як у договорах позивача з ПП «Софія Тойс-Плюс»,.
Наведені вище обставини в цілому дають суду обґрунтовані підстави погодитися з відповідачем у тому, що факту реального отримання ТзОВ «ТМ «Барвінок» товарів від ПП «Софія Тойс-Плюс» та ПП «Грін-Р» не було.
Окрім того суд взяв до уваги і ту обставину, що позивач придбавав товар у осіб, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, а також, що позивач та продавці працювали в одному сегменті ринку, учасники якого мали б бути обізнані стосовно один одного. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності суд вважає, що ТОВ ПП «Софія Тойс-Плюс» та ПП «Грін-Р» не мали необхідних матеріальних, трудових ресурсів та об'єктивно не могли продати та доставити ТзОВ «ТМ «Барвінок» товарно-матеріальні цінності. Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до податкового законодавства є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат сама по собі не є підставою для їх відображення в податковому обліку, оскільки господарські операції в дійсності не відбулися. Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його постачальниками сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договорів зазначеними суб'єктами, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.
З огляду на викладене. суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текс постанови виготовлений 02.06.2014 року.
Суддя Мричко Н.І.