05 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 490/100/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Батченко О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 14 лютого 2014 року про відмову у роз'ясненні судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про захист права на пенсійне забезпечення, -
В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва із позовом до Управління МВС України в Миколаївській області та ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнень та заяви про відмову від частини позовних вимог, просив зобов'язати відповідачів провести йому з 21.05.2002 року перерахунок пенсії з врахуванням 33,3% премії.
Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 червня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2006 року вказану вище постанову районного суду від 29.06.2006р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року, зазначені вище судові рішення судів обох інстанцій скасовано та справу направлено до суду 1-ї інстанції на новий розгляд.
Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано право ОСОБА_1 на перерахунок призначеної йому пенсії з 21.05.2002р. до 31.12.2004р. з урахуванням 33,3% премії передбаченої розділом 34 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» (затв. Наказом МО України від 05.03.2001р.). Зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 21.05.2002 року до 31.12.2004 року з урахуванням 33,3 % премії, передбаченої розділом 34 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року вказану вище постанову районного суду від 02.03.2011р. залишено без змін.
24.12.2013 року представник ГУ ПФУ в Миколаївській області подав заяву про роз'яснення зазначеної вище постанови суду 1-ї інстанції від 02.03.2011р., в якій просить надати роз'яснення в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1, який є пенсіонером МВС України, із врахуванням 33.3% премії, встановленої для військовослужбовців ЗС України.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 14 лютого 2014 року у задоволенні вказаної заяви ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, представник ГУ ПФУ в Миколаївській області 06.03.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.02.2014 року, прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву про роз'яснення судового рішення.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Так, судами обох інстанцій встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в Миколаївській області до 21.05.2002 року та був звільнений з ОВС наказом Командуючого ВВ МВС України №29о/с згідно ст.63 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» (т.б. «за станом здоров'я»).
З 21.05.2002 року органами пенсійного забезпечення позивачу була призначена пенсія у розмірі 50% від грошового забезпечення.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи грошового атестату, у склад грошового забезпечення ОСОБА_1 на час його виходу на пенсію входили такі основні та додаткові види забезпечення як: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, 33,3% премії, надбавка за особливі умови служби та надбавка за таємність.
Однак, як слідує зі спірного висновку ФЕВ УМВС в Миколаївській області про призначення позивачу пенсії від 12.06.2002р., у склад грошового забезпечення, з якого йому нарахована пенсія, не була включена премія у розмірі 33,3 %, яку позивач отримував на час виходу на пенсію. Така надбавка була врахована при перерахунку пенсії позивачу лише тільки з 01 січня 2005 року.
На неодноразові звернення позивача щодо проведення йому перерахунку пенсії з урахуванням премії у розмірі 33,3 %, відповідачі відмовляли, в зв'язку із чим, він був змушений звернутися до суду.
Дана справа тривалий час неодноразово розглядалася судами різних інстанцій, після чого, суд 1-ї інстанції, виконавши усі вимоги ухвали ВАС України від 27.04.2010р., ухвалив постанову від 02.03.2011р., якою частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, яка, в свою чергу, була залишена в силі Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року.
Так, частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суди 1-ї та 2-ї інстанції виходили з неправомірності дій відповідачів щодо відмови позивачу у проведенні йому перерахунку пенсії з урахуванням премії у розмірі 33,3 %, передбаченої розділом 34 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» та відповідно, з наявності у позивача такого права.
Як вже зазначалося вище, вказана вище постанова Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.03.2011 року була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року та, відповідно, набрала законної сили і підлягає безумовному виконанню.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про роз'яснення судового рішення та приймаючи спірну ухвалу від 14.02.2014р., суд 1-ї інстанції виходив з того, що постанова суду від 02.03.2011 року є цілком зрозумілою та не потребує будь-яких роз'яснень.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Як вбачається з постанови Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.03.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано право ОСОБА_1 на перерахунок призначеної йому пенсії з 21.05.2002р. до 31.12.2004р. з урахуванням 33,3% премії передбаченої розділом 34 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» (затв. Наказом МО України від 05.03.2001р.). Зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 21.05.2002 року до 31.12.2004 року з урахуванням 33,3 % премії, передбаченої розділом 34 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Як вже зазначалося вище, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року вказану постанову районного суду від 02.03.2011р. було залишено без змін і вона, відповідно, набрала законної сили.
Отже, уважно дослідивши матеріали справи та оцінивши вищезазначені судові рішення, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, постанову районного суду від 02.03.2011р. цілком зрозумілою та такою, що не потребує роз'яснення.
Крім того, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне зазначити та врахувати ще й ту обставину, що ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області, безпосередньо до якого були заявлені позовні вимоги, і який безпосередньо буде виконувати дане судове рішення, в апеляційному порядку не оскаржив та фактично з ним погодився.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даного питання не допустив, вірно встановив усі фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі відповідача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки не тільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, а і взагалі фактично не стосуються спірної ухвали.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,199,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 14 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко