28 травня 2014 року Справа № 876/5071/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді: Костіва М.В.,
суддів: Савицької Н.В., Шавель Р.М.
за участі секретаря: Бєлкіної Н.І.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Скульський Г.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. у справі №2а-9653/12/1370 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. у справі №2а-9653/12/1370 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2012р. №0001331711 та №0001321711, у позові було відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновків суду про не доведення позивачем фактичного здійснення господарської операції з ПП «Трасат» та ПП «Термінус», оскільки позивач надав суду усі наявні у нього докази. Стверджує, що висновки суду ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагентів позивача, які, на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податків, у т.ч. ПДВ. Посилається на індивідуальний характер відповідальності платника податків.
Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи і апеляційної скарги, заслухавши пояснення, колегія суддів встановила наступне.
Як правильно встановив суд першої інстанції, скаржник зареєстрований 19.11.2002 р. Кам'янка - Бузькою РДА у Львівській області, свідоцтво про державну реєстрацію від 19.11.2002р., взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 21.11.2002р. Станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість.
Державною податковою інспекцією у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_3 щодо правомірності формування податкового кредиту за жовтень-грудень 2011 року та правильності визначення валових витрат за 2011 рік по взаємовідносинах з ПП «Трасат», за наслідком якої складено Акт від 23.04.2012р. в якому встановлено, що підприємцем порушено вимоги ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 290388,93грн. та вимоги ст.138, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 219104,70грн..
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.05.2012р. №0001321711, яким підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 362986,16 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 290388,93грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 72597,23 грн. та від 08.05.2012р. №0001331711, яким підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в сумі 273883,88грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 219107,70грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 54776,18грн.
Порушення відповідач вбачає в господарських операціях скаржника з контрагентами, зокрема, включення до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2011 року суму ПДВ по операціях з придбання товару, факт отримання якого від ПП «Трасат» не доведено на загальну суму 290388,93грн., та як наслідок завищено валові витрати за 2011 рік на загальну суму 1460698 грн., оскільки відповідно до наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного у зв'язку з непредставленням товарно-транспортних документів, дорожніх листів та інших документів, що могли б підтвердити транспортування продукції. Окрім того в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано жодних документів про наявність у підприємця основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані.
Суд першої інстанції підставно встановив факт укладення Договору №1/01/11 від 01.01.2011р., між ПП «Термінус» (покупець) та скаржником (продавець), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити пиломатеріали з сосни 1-2 сорту природної вологості у асортименті, що вказується у накладних. Згідно Специфікації №1 до Договору, повинен був поставлятися брус 45х95 за ціною 1150 грн. за куб. м та брус 45х105 за ціною 1150 грн. за куб. м.. Згідно умов п.3.1 Договору, умови поставки - самовивіз. За окремими обставинами можлива поставка товару продавцем перевізником, про що необхідно повідомити покупця. Згідно п.3.2 Договору, перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною на відвантаження товару.
На виконання умов Договору №1/01/11 від 01.01.2011р. скаржником (покупець) був укладений Договір №01/10/11 від 01.10.2011р. з ПП «Трасат» (продавець), згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити пиломатеріали з сосни 1-2 сорту природної вологості у асортименті, що вказується у накладних. Згідно до умов п.3.1 Договору, умови поставки - самовивіз. За окремими обставинами можлива поставка товару продавцем перевізником, про що необхідно повідомити покупця. Згідно п.3.2 Договору, перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною на відвантаження товару. Підприємець до перевірки представив отримані від ПП «Трасат» видаткові та податкові накладні на загальну суму 1748685,43грн. з яких ПДВ - 290388,93 грн., в тому числі ПДВ за жовтень 2011 року на суму 89308,84грн., за листопад 2011 року на суму 106906,05грн., за грудень 2011 року на суму 94174,04грн..
Розрахунок був проведений у безготівковій формі.
Згідно поданих до перевірки та представлених суду реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних жовтня-грудня 2011 року, які внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних жовтня-грудня 2011 року внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП «Трасат» підприємець отримав право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду та сформував валові витрати.
Суд першої інстанції правильно встановив, що податкові накладні належно оформлені. Водночас, підставно звернув увагу на ту обставину, що подані самим же скаржником видаткові накладні ним не підписані, відтак, зазначений у них товар фактично отриманий скаржником не був. Суд першої інстанції також дослідив посилання скаржника на те, що товар «брусок хвойний» згідно Договору поставлявся з ПП «Трасат» на виконання Договору №1/01/11 від 01.01.2011р. безпосередньо контрагенту скаржника - ПП «Термінус». Однак, на долучених до матеріалів справи копіях видаткових накладних щодо поставки бруска хвойного скаржником на ПП «Термінус» відсутній підпис та печатка ПП «Термінус».
Колегія суддів частково погоджується зі скаржником у тому, що сама по собі відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних не доводить безтоварного характеру операції, оскільки перехід права власності на товар не пов'язаний із його фактичним переміщенням. Водночас, у світлі наведених доказів, зокрема, видаткових накладних, у яких відсутня відмітка про фактичне отримання товару, товарно-транспортні накладні, на яких відсутні підпис та печатка замовника - ПП «Трасат», не зазначено час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відсутності Договорів (заявок, вимог) щодо відвантаження придбаного скаржником брусу хвойного у ПП «Трасат» - покупцю - ПП «Термінус», акти приймання-передачі бруска хвойного скаржником як в місці завантаження товару на транспортні засоби, так і в місці розвантаження такого товару на ПП «Термінус», свідчать про те, що фактично операція носила безтоварний характер.
Колегія суддів також частково погоджується з посиланням скаржника про те, що докази порушення податкового законодавства його контрагентами не породжує негативних наслідків для самого скаржника. Водночас, такі докази, зокрема, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Трасат», щодо підтвердження господарських відносин з Підприємцем ОСОБА_3 за жовтень-грудень 2011 року, згідно із яким податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІV квартал 2011 року надано статус «не визнано як податкову декларацію»; реєстраційна інформація по платнику податків ПП «Трасат», якого визнано банкрутом та знято з обліку 14.08.2012р. за №5015/3117/12, в сукупності з іншими доказами свідчать про правильну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 -167.4 цієї статті). Згідно п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.(п.177.4 ст.177 ПК України).
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно, висновки суду першої інстанції про недоведеність факту фактичного здійснення господарських операцій в світлі поданих документів, якими оформлялось здійснення такої операції, відповідають матеріалам справи.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про недоведеність скаржником стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.
Згідно із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.
Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 17 - 19, 200, 206 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. у справі №2а-9653/12/1370 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: М.В. Костів
Судді: Н.В.Савицька
Р.М. Шавель