27 травня 2014 року Справа № 136401/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Долинської райдержадміністрації на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Долинської райдержадміністрації про визнання дій протиправними та спонукання вчинити дії,
17.11.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Долинської райдержадміністрації у виплаті одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі, що передбачений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законом України «Про державний бюджет» за період з 2005 по 2011 рік.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2011 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Долинської райдержадміністрації у виплаті позивачу одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зобов'язано відповідача провести виплату позивачу одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на день виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум за період з 2005 по 2011 рік.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить вищезазначену постанову скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і що управління не вправі самостійно визначати розмір спірної компенсації. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вважає свої дії з виплати позивачу спірної допомоги правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи в письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами відповідно до положень статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга належить до часткового задоволення.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, а тому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи та є правильними.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими на 2008 рік було обмежено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених, зокрема, у ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Надання законодавцем відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим законом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог позивача в частині невиплати одноразова компенсація в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і покладення на відповідача обов'язку щодо проведення позивачу нарахування та виплати за вказаний період у зазначеному розмірі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України».
У відповідності до статтей 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.
Відтак судом першої інстанції було неправильно застосовано положення ст. 99, 100 КАС України. З урахуванням даних статей та дати звернення позивача до суду позовні вимоги, за період з 01.01.2005 року по 16.05.2011 року необхідно залишити без розгляду. До задоволення належать позовні вимоги за період з 17.05.2011 року по 22.07.2011 року.
Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції було неповно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України суд,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Долинської райдержадміністрації задовольнити частково.
Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2011 року у справі № 2а-7187/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Позовні вимоги за період з 01.01.2005 року по 16.05.2011 року залишити без розгляду.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Долинської райдержадміністрації по відмові у виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Долинської райдержадміністрації здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Улицький В. З.
Гулид Р. М.