Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.
Суддя-доповідач - Шальєва В. А.
11 червня 2014 року справа №812/1383/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого - судді Шальєвої В.А.
суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р. в справі № 812/1383/14 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій щодо формування вимоги незаконними, скасування державної реєстрації,
ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Луганській області, в якому просив визнати незаконними дії УПФУ в м. Рубіжному щодо складання вимоги № Ф-559у від 21.11.2013 р. у зв'язку із відсутністю у органу Пенсійного фонду відповідних повноважень, скасувати державну реєстрацію особи - управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів, з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». В обґрунтування позову зазначив, що відповідач не є органом державної влади, є приватною юридичною особою, оскаржуване рішення прийнято на підставі підроблених документів.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, в якій він просить скасувати постанову, постановити рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги зазначає, що управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не є органом влади та не є органом Пенсійного фонду України, немає цивільної дієздатності.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник страхових внесків в УПФУ в м. Рубіжному.
21.11.2013 р. на підставі особистого рахунку платника, актів перевірки управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному прийнято вимогу № Ф-559у про сплату позивачем недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн. за липень-грудень 2010 р.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зобов'язаний сплачувати обов'язкові платежі, та з відсутності правових підстав для скасування державної реєстрації відповідача.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення (2010 рік), він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 цього Закону України встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Відтак, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
У відповідності до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діє з 17.07.2010 р., фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відтак, починаючи з 3 кварталу 2010 р., позивач як фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, повинен сплачувати страхові внески в порядку, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме за ставкою 33,2%.
Як вказувалось раніше, відповідачем встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не сплачено суми нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, недоїмка за період з липня по грудень 2010 р. складає 1288,80 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушень вимог діючого законодавства з боку органу Пенсійного фонду при прийнятті ним оскаржуваної вимоги № Ф-559у від 21.11.2013 р., оскільки на момент прийняття цієї вимоги позивач перебував на обліку відповідача як платник страхових внесків та зобов'язаний сплачувати обов'язкові платежі.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що відповідач не є органом державної влади, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Згідно із п. 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У відповідності до п. 4 вказаного Положення Пенсійний фонд України організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному Луганської області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 21792436, організаційна правова форма за КОПФГ встановлена як орган державної влади, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ АБ № 074786. УПФУ в м. Рубіжному зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області 30.04.2002 р.
Таким чином, відповідач управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.
Оскільки судом встановлено, що орган Пенсійний фонду є органом державної влади та є суб'єктом владних повноважень, доводи апелянта є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р. в справі № 812/1383/14 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р. в справі № 812/1383/14 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій щодо формування вимоги незаконними, скасування державної реєстрації залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: Шальєва В.А.
Судді: Компанієць І.Д.
Бишов М.В.