6.3
Іменем України
12 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3507/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Смішливої Т.В.,
при секретарі судового засідання: Скляровій І.А.,
за участю представника позивача Насекіна С.Ю., дов. № 730 від 13.06.2013
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
21 травня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10012/030 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції про скасування рішень від 18.03.2014 № 11695133, № 11714380, зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та державну реєстрацію припинення заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію припинення іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак, отримав рішення від 18.03.2014 № 11695133 про відмову у державній реєстрації припинення іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та рішення від 18.03.2014 № 11714380 про відмову у державній реєстрації припинення заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Вказані рішення позивач вважав незаконними, так як права власності на спірне майно було зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2007 році, тобто до 01.01.2013, а тому у відповідача відсутні підстави для відмови у реєстрації припинення іпотеки. Крім того, нотаріус не знімав заборону відчуження, тому посилання на п. 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вважав безпідставним.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, надіслав заперечення, у яких зазначив, що п. 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону. Крім того, відповідно до ст.. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 03.01.2002 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20)
Дані про право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинк, розташований за адресою: АДРЕСА_1 занесено до реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджено витягом від 20.12.2007. (а.с. 21-22)
За договором іпотеки від 26.12.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10012/030 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 накладено заборону на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-14)
Територіальне відокремлене безбалансове відділення № 10012/030 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" ПАТ "Державний ощадний банк України" листом від 04.03.2014 звернулось до Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції з листом про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15)
У відповідь на вказане звернення Реєстраційна служба Слов'яносербського районного управління юстиції листом № 80 від 06.04.2014 повідомила заявника про відмову у задоволенні заяви. (а.с. 16)
Територіальне відокремлене безбалансове відділення № 10012/030 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" ПАТ "Державний ощадний банк України" 17.03.2014 повторно звернулось до Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції із заявою про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15)
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції рішенням від 18.03.2014 № 11695133 відмовив у державній реєстрації припинення іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 18)
Вказане рішення обґрунтовано тим, що заяву про державну реєстрацію речових прав (іпотеку), похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме з посиланням на ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Рішенням від 18.03.2014 № 11714380 державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції відмовив у державній реєстрації припинення заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 19)
Своє рішення відповідач мотивував ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а саме тим, що державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.
Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 1 частини 1 статті 4 якого передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 15 цього Закону та полягає у прийнятті і перевірці документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесенні записів до Державного реєстру прав; видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; наданні витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Як визначено абзацом 2 частини 2 статті 15 вказаного Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлено частиною 1 статті 24 цього Закону.
Так, відповідно до частини першої вказаної статті У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Згідно з частиною 2 статті 24 вказаного Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3601/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1538/20276, затверджені форми рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимоги до їх оформлення. Відповідно до цього наказу рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень повинно містити підстави для такої відмови відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, з 12.02.2014 діє Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Плрядок)
Відповідно до п. 4 Порядку державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.
Державна реєстрація припинення іпотеки є похідним від права власності.
Судом встановлено, що право власності на житловий будинк, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано до 01.01.2013, про що свідчить витяг з реєстру права власності на нерухоме майно від 20.12.2007, який було надано позивачем державному реєстратору разим із заявою від 17.03.2014.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність державної реєстрації прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є необґрунтованим, а тому рішення відповідача від 18.03.2014 № 11695133 є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо рішення від 18.03.2014 № 11714380, то суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 78 Порядку дійсно передбачено, що державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.
Однак, обтяження на спірну будівлю накладено у грудні 2007 року, заборона на вказаний у заяві об'єкт нотаріусом не знімалась.
Пунктом 64 Порядку передбачено, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видачі нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передачі заставної, видачі дубліката заставної, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводяться з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» взагалі не містить такої підстави для відмови, яка вказана державним реєстратором у рішенні від 18.03.2014 № 11714380.
Крім того, пунктом 28 Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка визначає підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, складається із 4-х частин, у тому числі частиною першою передбачено 12 різних підстав для відмови у державній реєстрації, а частиною 4 цієї статті передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Системний аналіз вказаних правових норм дає суду підстави для висновку, що рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити посилання на конкретні підстави такої відмови, які передбачені саме Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однак, відповідач послався взагалі на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без зазначення відповідної частини та пункту цієї статті, якими передбачено конкретні підстави для відмови державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і в спірних рішеннях, державним реєстратором формально зазначено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме - неіснуючі підстави.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині вимоги про скасування спірних рішень державного реєстратора.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та державну реєстрацію припинення заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що саме орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє в їх реєстрації.
Як зазначалося вище, рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити посилання на конкретні підстави такої відмови, які передбачені саме Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Оскільки, оскаржувані рішення не містять у собі посилання на конкретні підстави для відмови в державній реєстрації прав, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а питання здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень відноситься до компетенції Державної реєстраційної служби, тому в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до вказаної норми, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 8, 11, 17, 71, 158-163, 167 КАС України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.
Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції від 18.03.2014 № 11695133 про відмову у державній реєстрації припинення іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції від 18.03.2014 № 11714380 про відмову у державній реєстрації припинення заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'яносербського районного управління юстиції повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10012/030 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" про державну реєстрацію припинення іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г) витрати зі сплати судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 16 червня 2014 року.
Суддя Т.В. Смішлива