08 квітня 2014 року м. Київ К-37055/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Костенка М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича мережа "Дніпро" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 у справі № 2а-1830/09/0870
за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробнича мережа "Дніпро"
до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Товариством 16.03.2009 до суду оскаржено податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 12.08.2008 № 0001032301/0, від 17.10.2008 № 0001032301/1, від 17.12.2008 № 0001032301/2, від 02.03.2009 № 0001032301/3, якими позивачеві донараховано 46 997,96 грн. податку на прибуток та 14 099,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій за його несплату.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, відповідно до вимог пп. 7.8.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат, понесених на придбання корпоративних прав (частки статутного капіталу) іншої юридичної особи (ТОВ "Житко").
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2009 позовні вимоги задоволені.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач, відповідно до вимог пп. 7.8.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відніс до складу валових витрат суми від'ємного значення отриманих корпоративних прав внаслідок ліквідації ТОВ "Житко". Правомірність формування позивачем валових витрат підтверджена також тим, що при укладанні договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Житко" сторони керувалися загальними принципами господарювання, а саме - свободою підприємницької діяльності та принципами підприємницької діяльності - власного комерційного ризику. При цьому, на час укладання договору ТОВ "Житко" провадило свою господарську діяльність та було правоздатним суб'єктом підприємницької діяльності, тобто на день укладання про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Житко" не було порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ "Житко", а отже придбавались корпоративні права не підприємства - банкрута, а діючого суб'єкта підприємницької діяльності. Тому визначити заздалегідь збитковість договору було неможливо, а рівно й заздалегідь визначити ТОВ "Житко" таким, що не є підприємством, від володіння корпоративними правами якого можливо отримувати доходи чи інші блага у майбутньому, які могли б компенсувати понесені позивачем витрати на придбання корпоративних прав у розмірі 187 911,84 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що позивач при придбанні частки у статутному капіталі ТОВ "Житко" уклав завідомо збитковий договір, що призвело до безпідставного завищення валових витрат у відповідному податковому періоді.
Товариство, не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у цій справі, звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про перегляд у касаційному порядку судового рішення апеляційної інстанції і просить зазначене рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, залишити без змін.
У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Енергодар Запорізької області на його правонаступника - Енергодарську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за підсумками якої складено акт від 31.07.2008. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення від 12.08.2008 № 0001032301/0, яке за наслідками неодноразового адміністративного оскарження залишено без змін та, з метою доведення строків сплати податкового зобов'язання, ухвалено оспорювані податкові повідомлення - рішення від 17.10.2008 № 0001032301/1, від 17.12.2008 № 0001032301/2, від 02.03.2009 № 0001032301/3.
У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2 ст. 5, пп. 7.6.1, п. 7.6, пп. 7.8.9 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало формуванні позивачем валових витрат за операціями, які заздалегідь були збиткові, оскільки не мали економічного сенсу та не передбачали отримання прибутку. Такий висновок фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що перераховуючи кошти на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "Житко", позивач придбавав частку у статутному капіталі підприємства, стосовно предмету діяльності та фінансового якого був обізнаний та відносно якого було порушено провадження про банкрутство.
Основні засади державної політики щодо формування платниками податків валових витрат визначені Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п. 5.1 цього Закону до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих платником податку протягом звітного періоду за товари (роботи, послуги), що придбаються для використання у господарській діяльності.
З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.
Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат платником податків.
Відповідно, витати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.
В свою чергу, під господарською діяльністю відповідно до п. 1.32 Закону № 334/94-ВР розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи (у тому числі через постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи) в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Отже, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.03.2007 між позивачем та ТОВ "Клін", що є учасником ТОВ "Житко", було укладено договір купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Житко". Згідно п. 1.3.4 Договору позивач є обізнаний стосовно предмету діяльності та фінансового стану ТОВ "Житко". 02.04.2007 ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 19/83/07 відносно ТОВ "Житко" порушено провадження про банкрутство. Проте, 04.04.2007 позивач у справі на виконання умов договору від 16.03.2007 платіжним дорученням № 17 перераховує кошти у сумі 187 991,84 грн. на користь ТОВ "Клін". Після проведення розрахунків 06.04.2007 до установчих документів ТОВ "Житко" було внесено зміни про розподіл статутного капіталу між учасниками. У річній декларації за 2007 рік Товариством на підставі звіту ліквідатора ТОВ "Житко", в якому зазначено, що внески засновників повністю витрачено на проведення розрахунків з кредиторами, тому не можуть бути їм повернені, визначено від'ємну різницю між сумою витрат, понесених на придбання позивачем корпоративних прав, та сумою коштів, отриманих після ліквідації ТОВ "Житко", яку було віднесено до складу валових витрат.
Наведені обставини справи про обґрунтованість висновків апеляційного суду про те, що оспорювані податкові - повідомлення рішення податкової служби про нарахування позивачеві податку на прибуток та санкцій за його несплату, прийнято відповідно до приписів чинного законодавства, оскільки аналіз вказаних обставин справи дає підстави вважати, що дії позивача щодо укладення договору з контрагентом ТОВ "Клін" про (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Житко" свідчать про відсутність ділової мети, яка спрямована не на отримання економічного ефекту від господарської операції, а на отримання економічного ефекту від зменшення податкового навантаження.
На користь цього свідчать також встановлені судами обставини справи щодо перебування позивача у господарських відносинах з ТОВ "Клін" та ТОВ "Умка", які одночасно є засновниками ТОВ "Житко" і підприємствами, що надають позивачу послуги, зокрема, актом перевірки встановлено, що ТОВ "Умка" на підставі договору від 05/02/2004 надавало послуги позивачу щодо ведення бухгалтерського обліку, комерційної діяльності і управління, керівництва підприємством, підбору та забезпечення персоналом, обробки даних, а також послуги з податкового, фінансового, економічного і юридичного обслуговування фінансово - господарської діяльності підприємства, а також здійснювало функції та повноваження бухгалтерії.
За таких обставин судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича мережа "Дніпро" відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 у справі № 2а-1830/09/0870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
М.І. Костенко