08 квітня 2014 року м. Київ К-64/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Костенка М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 у справі № 9/152 (№ 22а-42197/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вікінг"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У жовтні 2007 року Товариством до суду заявлений позов, з урахування уточнень, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 19.04.2007 № 0000132370/0, від 11.05.2007 № 0000132370/1, від 27.07.2007 № 0000132370/2, від 27.07.2007 № 0000262370/2, від 02.10.2007 № 0000132370/3, якими позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 20 654,00 грн. та фінансових санкцій - 10 327,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені частково: оспорювані податкові повідомлення визнані недійсними в частині нарахування за основним платежем в розмірі 10 370,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5 185,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ "Укрторгальянс" (код ЄДРПОУ 32955125) за період з 01.09.2005 по 30.05.2006, за підсумками якої складено акт від 03.04.2007. На підставі цього акта та за наслідками неодноразового адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.
У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у заниженні ПДВ на суму 20 654,00 грн. внаслідок формування Товариством податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом позивача (ТОВ "Укрторгальянс") у період з вересня 2005 року по травень 2006 року, свідоцтво платника податку, уставні та первинні документи якого за рішенням суду визнано недійсними з моменту реєстрації та складання.
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили того, що факт визнання у судовому порядку недійсними установчих та реєстраційних документів контрагента позивача та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.
При цьому без правової оцінки судів не залишилось те, що на момент вчинення господарських операцій до 26.12.2005, за якими податкова інспекція визначила оспорювану суму податкового зобов'язання та фінансових санкцій у розмірі 15 555,00 грн., контрагент позивача мав господарську та спеціальну податкову правосуб'єктність, і лише з моменту прийняття держаним податковим органом акту про анулювання свідоцтва платника податку ТОВ "Укрторгальянс"- з 26.12.2005 позивач формував податковий кредит безпідставно.
Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).
Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Починаючи з дати анулювання реєстрації платника ПДВ такий платник втрачає право на виписування податкових накладних.
Фальшивість документа, що надає право або звільняє від обов'язків, може бути підставою для відмови у наданні відповідного права, в тому числі і право на формування податкового кредиту.
Разом з тим, ч 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Отже аналіз наведених вище норм свідчить на користь того, що факт визнання у судовому порядку недійсними установчих документів контрагента позивача та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних. Однак з моменту анулювання реєстрації юридичної особи як платника ПДВ остання не має права видавати податкові накладні, а тому складені такою юридичною особою після цієї дати накладні не мають юридичної сили та, відповідно, не можуть слугувати підставою для ведення податкового обліку платника.
Наведені обставини справи свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції суду щодо визнання податкових повідомлень - рішень в частині нарахування позивачеві ПДВ у розмірі 10 370,00 грн. та фінансових санкцій за його несплату у розмірі 5 185,00 грн. недійсними.
Щодо визнання недійсними оспорюваних рішень податкової служби в іншій частині ПДВ та застосування фінансових санкцій, то в цій частині судові рішення залишаються без змін з мотивів, наведених у судових рішеннях.
За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 у справі № 9/152 (№ 22а-42197/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
М.І. Костенко