Справа: № 810/5407/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
11 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Міщук М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за апеляційною скаргою відповідача - Сумської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці Міндоходів та стягнення надміру сплачених податків, -
У жовтні 2013 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000168/2 від 20.09.2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2013/00060 від 20.09.2013, повернення суми надмірно стягненого податку на додану вартість та мита на загальну суму 32038 грн. 16 коп. з Державного бюджету України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці Державної митниці служби України Митного посту «Ромни» № 805170000/2013/000168/2 від 20.09.2013 року;
- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2013/00060 від 20.09.2013;
- стягнено з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» суму надміру сплаченого податку на додану вартість та мита на загальну суму 32038 грн.16 коп.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.06.2013 р., між Позивачем та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd в особі директора Лi Шенгфа (Постачальник), було укладено контракт № НD/2013-0618 поставки шин. Кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту (а.с. 29-32).
На підставі вказаного Контракту та відповідно до комерційного інвойсу №13HFTD013-TBR від 08.08.2013р. позивачем придбано партію товару, зазначеного вище найменування в кількості 152 шт. шин за ціною 74,00 дол. США за одну одиницю товару, 264 шт. шин за ціною 76,00 дол. США за одиницю товару, 114 шт. шин за ціною 85,00 дол. США за одну одиницю товару, 102 шт. шин за ціною 87,00 дол. США за одну одиницю товару, всього на загальну суму 49876,00 дол. США (а.с. 26).
З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2013р. позивач подав до митного оформлення вантажну митну декларацію (МД-2) і товаросупровідні документи, щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки Changfeng, для вантажних автомобілів в кількості 632 шт., ввезених на підставі контракту № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р., укладених позивачем з китайським постачальником Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd в особі директора Лi Шенгфа.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору та на виконання вимог Митного кодексу України позивачем було надано митному органу наступні документи:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.11.2012 p.;
- міжнародну CMR № 34266 від 16.09.2013 p.;
- коносамент ZIMUQIN2770972 від 10.08.2013 р.;
- платіжне доручення в іноземній валюті №256 від 23.08.2013р.;
- рахунок на оплату №37333 від 11.09.2013 p.;
- платіжне доручення №2855 від 13.09.2013р.;
- довідка про транспортні витрати №110913 (ІМ1) від 11.09.2013 р.;
- рахунок на оплату страхування № 37335 від 11.09.2013 p.;
- платіжне доручення оплата за страхування №2856 від 13.09.2013 р.;
- прайс-лист виробника від 08.08.2013 p., завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП);
- висновок про вартістні характеристики товару ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №4158 від 17.09.2013 р.;
- інвойс (фактура) 13 HFTD013-TBR від 08.08.2013 р.; договір добровільного страхування вантажу № 00319/03 від 08.08.2013р.;
- контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р;
- гарантійний лист (додаток №1 до договору №ТЕ 250613-1 від 25.06.2013р.);
- заявка на ТЕП від 31.07.2013р.;
- договір транспортного експедирування № ТЕ 250613-1 від 25.06.2013 p.;
- довідка про валютні цінності №33 від 08.07.2013р.;
- сертифікат відповідності UA1.009.0207799-13 від 18.09.2013;
- відмітка про радіологічний контроль № 2761 від 10.08.2013р.;
- сертифікат походження С133719001690583 від 08.08.2013 р.;
- сертифікат якості № 371900213065006 від 20.08.2013 р;
- митна декларація по експорту товару 421620130160070707 від 10.08.2013р. завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП)
Крім того, 20.09.13 р. під час проведення головним інспектором консультації, позивачем було повторно надано до Сумської митниці Міндоходів всі перерахованні вище документи, а також платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 23.08.2013р., пакувальний аркуш до рахунку фактури №13HFTD013-TBR від 08.08.2013р. та каталог продукції виробника з технічними характеристиками (а.с. 35,43).
Не зважаючи на поданий позивачем пакет документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000168/2 від 20.09.2013 р. та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805170000/2013/00060 від 20.09.2013 р. товару, що надійшов ТОВ «Дельта-2010».
Підставою ухвалення вказаного вище рішення стало те, що на думку відповідача неподано повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частиною 2 вказаної вище статті Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а відповідно до ч. 3, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як визначено в ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Зокрема, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, частиною 3 вищезазначеної статті передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Колега суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК.
З матеріалів справи вбачається, що подані документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, необхідні для обчислення, та підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця - 49876 дол. США, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Отже, підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Сумської митниці Державної митниці служби України Митного посту «Ромни» № 805170000/2013/000168/2 від 20.09.2013 року про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2013/00060 від 20.09.2013 - прийняті відповідачем з порушенням норм Митного кодексу України, так як позивачем подано достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом та який відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача - Сумської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова,
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
.
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.