Справа: № 826/14512/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
05 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдаль Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Київська міжрегіональна митниця Міндоходів України, не погоджуючись із зазначеною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту Hexion/Feidal Ukraine/2008 від 20.03.2008, укладеного між позивачем та компанією Hexion Specialty Chemicals B.V. (Нідерланди), до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларантом позивача подано митну декларацію №100250000/2013/045700 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.
Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
В графі 44 митної декларації зазначено, що для підтвердження заявлених відомостей було подано також наступні документи: зовнішньоекономічний контракт; інвойс №40098513 від 25.01.2013; декларацію митної вартості; товаротранспортний документ CMR АVC-2002 від 25.01.2013; калькуляція транспортних витрат; цінова калькуляція за 1 тонну від 25.01.2013; прайс-лист компанії; договір №010412/01 на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажу) від 01.04.2012.
Митним органом при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Позивачем на запит митного органу надано наступні документи: експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-43 від 04.02.2013р. про якісні та вартісні характеристики товару; виписку за особовим рахунком.
Однак, за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідач дійшов висновку про те, що вони не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності.
В результаті чого, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600099/2 від 05.02.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/00136 від 05.02.2013.
Таким чином, згідно з вказаними рішеннями було скориговано митну вартість у бік її збільшення.
Позивач не погодився з Рішенням митного органу та з метою випуску товарів у вільний обіг здійснив декларування товару у відповідності до п.7 статті 55 Митного кодексу України шляхом надання фінансової гарантії. Київською регіональною митницею було оформлено митну декларацію №100250000/2013/046314 від 05.02.2013.
На виконання Рішення про коригування митної вартості протягом 80 днів з дня випуску товарів Позивачем листами від 27.03.2013р. №64 та від 17.04.2013р. №77 надавалися додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та правильності застосування методу її визначення: лист компанії Momentive Specialty Chemicals B.V. від 18.02.2013 стосовно назви товару; копія експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц43 від 04.02.2013 про якісні та вартісні характеристики товару; товарна специфікація на товар; копія заявки на перевезення вантажу від 18.01.2013р.; копія договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №11/1/12 від 02.04.2012, укладеного між СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Танк Транс»; копія контракту №02-01/10-п від 01.01.2010, укладеного між ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «Танк Транс Польска», та доповнення до нього №№2,4,6; копії платіжного доручення в іноземній валюті №5 від 11.03.2013 зі штампами та підписами уповноважених осіб банку, що підтверджують факт здійснення переказу коштів компанії Momentive Specialty Chemicals B.V.; копія банківської виписки з рахунку за 11.03.2013, що відображає факт перерахування коштів у сумі 20 979,10 євро; копії доповнень до зовнішньоекономічного контракту; роздруківки з сайтів міжнародних організацій, що містять інформацію про ціну товару; копію заяви про купівлю іноземної валюти №5 від 07.03.2013; копію митної декларації країни відправлення та її переклад.
За наслідками поданих позивачем документів Київська регіональна митниця листами від 02.04.2013р. №14/2-11/4348 та від 23.04.2013р. №14/4-11/5383 залишила оскаржувані рішення без змін, в результаті чого позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку митного органу та з метою їх відновлення ТОВ «Файдаль Україна» звернулось за захистом до суду.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, обставин, які унеможливлюють визнання задекларованої митної вартості товарів за першим методом судом не встановлено, що у свою чергу вказує на протиправність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600099/2 від 05.02.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/00136 від 05.02.2013 та є наслідком їх скасування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (Митний кодекс України, МК України).
Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, за'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини четвертою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані такі документи: лист компанії Momentive Specialty Chemicals B.V. від 18.02.2013 стосовно назви товару; копія експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц43 від 04.02.2013 про якісні та вартісні характеристики товару; товарна специфікація на товар; копія заявки на перевезення вантажу від 18.01.2013р.; копія договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №11/1/12 від 02.04.2012, укладеного між СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Танк Транс»; копія контракту №02-01/10-п від 01.01.2010, укладеного між ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «Танк Транс Польска», та доповнення до нього №№2,4,6; копії платіжного доручення в іноземній валюті №5 від 11.03.2013 зі штампами та підписами уповноважених осіб банку, що підтверджують факт здійснення переказу коштів компанії Momentive Specialty Chemicals B.V.; копія банківської виписки з рахунку за 11.03.2013, що відображає факт перерахування коштів у сумі 20 979,10 євро; копії доповнень до зовнішньоекономічного контракту; роздруківки з сайтів міжнародних організацій, що містять інформацію про ціну товару; копію заяви про купівлю іноземної валюти №5 від 07.03.2013; копію митної декларації країни відправлення та її переклад.
Однак, не зважаючи на всі вищезазначені обставини, митним постом «Столичний» Київської регіональної митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).
У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Пороте, на думку колегії суддів, позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.
Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
Суд апеляційної інстанції вважає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Окрім того, відповідно до п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відтак, відсутність обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що додаткові докази митним органом були витребувані безпідставно та необґрунтовано.
Також слід за необхідне зазначити, що правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»; «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А.Твердохліб
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.