ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
13 травня 2014 року №826/3364/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0001501701,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0001501701.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 18.11.2013 №706-26-54-17-01-13-НОМЕР_1, необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0001501701.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 18.11.2013 №706-26-54-17-01-13-НОМЕР_1 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0001501701.
В судовому засіданні 02.04.2014 сторони подали клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.
Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування за 2012 рік на суму 26 533,56 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 18.11.2013 №706-26-54-17-01-13-НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0001501701, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 33 506,95 грн., у тому числі: 26 533,56 грн. - основний платіж, 6 973,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З акту перевірки від 18.11.2013 №706-26-54-17-01-13-НОМЕР_1 вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем не декларувались за 2012 рік податкові зобов'язання за господарськими операціями, які були виявлені під час здійснення перевірки ОСОБА_1.
Так, перевіркою встановлено, що на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця протягом листопада 2012 року надійшли грошові кошти у сумі 171 228 грн., які не були задекларовані в поданій позивачем 11.02.2013 податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.11.2013 отримав повідомлення про проведення позапланової перевірки. Перевірка позивача здійснювалась у період з 05.11.2013 по 11.11.2013. Згідно акту перевірки від 18.11.2013 №706-26-54-17-01-13-НОМЕР_1 зафіксовані порушення позивачем приписів податкового законодавства, яке позивачем під час судового розгляду справи не спростовано. На підставі названого акту перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0001501701.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню через подання ОСОБА_1 21.11.2013 уточнюючої декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, в якій позивачем вже було задекларовано суму у розмірі 171 228 грн.
Так, згідно пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Окрім того, згідно акту перевірки від 18.11.2013 №706-26-54-17-01-13-НОМЕР_1 в період здійснення перевірки з 05.11.2013 по 11.11.2013 позивачем не було надано податковому інспектору будь-яких первинних документів, які підтверджують витрати (договори, акти виконаних робіт, накладні, тощо).
Також податковим органом звернуто увагу суду, що підчас розгляду заперечень ОСОБА_1 ним було надано документи, в яких були виявлені розбіжності, а саме: ОСОБА_1 відповідно до банківських виписок не перерахував кошти на закупівлю товару у ОСОБА_2 (видаткові накладні від 16.10.2012 №РН-0000034 та від 16.10.2012 №РН-0000035 видані), окрім того отриманий товар від товариства з обмеженою відповідальністю «Адвантех ЛТД» за накладною від 19.11.2012 позивач не міг реалізувати приватному акціонерному товариству «Біофарма» на підстави виданих видаткової накладної від 30.10.2012, що підтверджується матеріалами справи та ніяким чином не спростовується позивачем.
Суд наголошує, що вказані розбіжності в документах, є підставою вважати їх не належними первинними документами в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За таких обставин, під час судового розгляду справи було встановлено, що незважаючи на здійснення певної господарської діяльності в 2012 році позивачем подано 11.02.2013 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік із нульовими показниками. Після здійснення відповідної перевірки контролюючим органом позивачем подано уточнюючу декларацію, проте на підтвердження даних податкової декларації подано первинні документи, які містять розбіжності та не відображають рух господарської операції в режимі реального часу її здійснення.
Враховуючи викладені обставини позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.
Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2013 №0001501701 позивачеві визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 33 506,95 грн., 2 відсотка від якої складає суму 670,14 грн.
Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., мінімальну ставку судового збору, визначену Законом, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1644,30 грн. ( 1827 грн. - 182,70 грн.).
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову відмовити повністю.
Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.