ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6524/14 04.06.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 4 198, 91 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки товарів № 16/05/2013 від 16.05.2013 р. у розмірі 3 730, 10 грн., а також 282, 31 грн. - пені та 186, 50 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/6524/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позивні вимоги підтримав.
Представник відповідача на виклик суду не в'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 04.06.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -
16.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 16/05/2013, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар (хлібобулочні вироби), найменування, асортимент та ціна якого визначаються у видаткових накладних.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з умовами договору визначається у видатковій накладній. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку протягом 14-ти календарних днів з дати поставки.
Відповідно до п.п. 6.4., 6.5. договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення до моменту повного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті, а також 5 % від ціни товару, поставленого за договором.
Договір, відповідно до п. 7.1. набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 р.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 16/05/2013 від 16.05.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 730, 10 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 16/05/2013 від 16.05.2013 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3 730, 10 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, виходячи з умов договору № 16/05/2013 від 16.05.2013 р. строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за товар є таким, що настав.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов'язано надати суду письмові заперечення (у разі їх наявності) щодо отримання відповідачем товару, зазначеного у спірних накладних.
Однак, відповідач факт отримання товару за договором № 16/05/2013 від 16.05.2013 р. відповідач не заперечив.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів оплати вартості поставленого товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару, а відповідачем не надано суду доказів його оплати у повному обсязі, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором.
Крім того, позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 а також 282, 31 грн. - пені та 186, 50 грн. - штрафу.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача, який зроблено за період з 27.07.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 27.03.2014 р. (дата, визначена позивачем самостійно з урахуванням часткової проплати) пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 282, 31 грн.
Штраф від простроченої суми у розмірі 5 % від ціни поставленого товару становить 186, 50 грн.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних від простроченої суми, судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку задоволення позову.
Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на послуги адвоката у розмірі 4 800, 00 грн., у зв'язку з укладенням договору № 2-02 від 21.02.2-14 р. з адвокатом ОСОБА_2, предметом якого є надання позивачу послуг щодо стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
При цьому, позивачем надано суду договір № 2-02 від 21.02.2-14 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» та ОСОБА_2, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 26.11.2009 р., видане ОСОБА_2 та докази перерахування на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 4 800, 00 грн.
При цьому, слід відзначити, що ОСОБА_2 приймав участь у судових засідання у даній справі у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна».
У відповідності до ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначені витрати підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
В той же час, виходячи із заявленої ціни позову, суд дійшов висновку, що сума адвокатських витрат, заявлена до відшкодування за рахунок відповідача є неспівмірною а неадекватною по відношенню до суми вимог, а відтак - суд вважає за доцільне зменшити розмір адвокатських послуг до 2 400, 00 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 114-А, код ЄДРПОУ 31809982) заборгованість у сумі 3 730, 10 (три тисячі сімсот тридцять грн. 10 коп.) грн., 282, 31 (двісті вісімдесят дві грн. 31 коп.) грн. - пені, 186, 50 (сто вісімдесят шість грн. 50 коп.) грн. - штрафу, 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору та 2 400, 00 (дві тисячі чотириста грн. 00 коп.) грн. - витрат на послуги адвоката.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 10.06.2014 р.
Суддя Пригунова А.Б.