ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1089/14 02.06.14
За позовом Приватного підприємства «Сігма»
до Приватного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»
про стягнення 99 148, 25 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Стрілко О.В.
від третьої особи: Никеруй Т.М.
Приватне підприємство «Сігма» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 82 148, 25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування, обумовленого договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р. у зв'язку з настанням страхового випадку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. порушено провадження у справі № 910/1089/14, залучено до участі у розгляду даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» та призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2014 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив накласти арешт на банківські рахунки, що належать Приватному акціонерному товариству «Українсько-пожежна страхова компанія».
Розглянувши у даному судовому засіданні заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на рахунки відповідача та, при цьому, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливості виконання рішення суду.
На підставі вищенаведеного, суд відмовляє позивачу у задоволені заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що сума страхового відшкодування має визначатись з урахуванням фізичного зносу деталей та безумовної франшизи, що у даному випадку становить 170 924, 27 грн. та перераховано на користь відповідача у строк та обсязі, визначені договором страхування.
Також відповідач відзначає, що право вимоги за договором страхування наземних транспортних засобів № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р. належить вигодонабувачу - Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України».
Третя особа надала письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначено судовим експертом Цеберябим В.М. з урахуванням зносу деталей та становить 258 441, 20 грн., про що зазначається у висновках № 036/13 та № 037/13 від 31.08.2013 р.
При цьому, третя особа відзначає, що з урахуванням франшизи, що встановлена у розмірі 1 % від страхової суми, відповідач мав виплатити позивачу страхове відшкодування на загальну суму 253 072, 52 грн.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б. справу № 910/1089/14 передано судді Коткову О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. справу № 910/1089/14 призначено до розгляду у судовому засіданні.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу 910/1089/14 передано їй для подальшого розгляду.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтримали свої позиції.
Представник позивача на виклик суду не з'явився.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 02.06.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
30.04.2013 р. між Приватним підприємством «Сігма» та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» укладено договір застави № 50213Z13, за умовами якого забезпечено вимоги третьої особи, що випливають з генеральної угоди № 50213N4 від 30.04.2013 р. з усіма чинними кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди.
Відповідно до п. 1.2. договору застави № 50213Z13 від 30.04.2013 р. позивач з метлою забезпечення викладених у кредитному договорі зобов'язань заставив автотранспортні засоби та сільськогосподарську техніку, зокрема, сідловий тягач - Е марки DAF 85360, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 758485 від 24.05.2012 р. загальною вартістю 256 661, 00 грн. та напівпричіп для перевезення худоби - Е марки LECI, модель TRAILER 3Е20, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 758496 від 25.05.2012 р., загальною вартістю 284 964, 00 грн.
Відповідно до п. 5.1, договору на період його дії позивач зобов'язується за свій рахунок застрахувати предмет застави.
30.04.2013 р. між Приватним підприємством «Сігма» та Публічним акціонерним товариством «Українсько-пожежна страхова компанія» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 007/000/00000001 (автокаско), предметом якого є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, а саме: сідловим тягачем - Е марки DAF 85360, та напівпричепом для перевезення худоби - Е марки LECI, модель TRAILER 3Е20.
За умовами договору № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р. відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування.
Строк дії договору № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р. визначено з 30.04.2013 р. до 29.04.2014 р.; страхова сума за договором становить 975 416, 69 грн.
Платіжним дорученням № 4 від 07.05.2013 р. позивач перерахував на користь Публічного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія» страховий платіж за договором № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р. у сумі 14 416, 69 грн.
Як встановлено судом, 01.08.2013 р. об 11 год. 58 хв. на 228 км.+200 м. автодороги Харків-Сімферополь сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованих Публічним акціонерним товариством «Українсько-пожежна страхова компанія» транспортних засобів, а саме - сідлового тягача - Е марки DAF 85360, та напівпричепа для перевезення худоби - Е марки LECI, модель TRAILER 3Е20.
02.08.2013 р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія» із заявою - повідомленням про настання страхового випадку за участю забезпечених транспортних засобів.
Листом № 1/0546 від 06.08.2013 р. Публічне акціонерне товариство «Українсько-пожежна страхова компанія» надало згоду на транспортування вищевказаних транспортних засобів до станції технічного обслуговування для здійснення ремонтно-відновлювальних робіт.
У відповідності до висновків експертного, автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF 85360, реєстраційний номер АЕ4902ЕХ та напівпричепа для перевезення худоби LECI TRAILER 3Е20 реєстраційний номер АЕ2597ХО, виконаних судовим експертом Цеберябим В.М. 31.08.2013 р. за № 036/13 та № 037/13 вартість матеріального збитку становить 113 047, 57 грн. та 145 441, 20 грн. відповідно.
Як вбачається з актів приймання-передачі робі (надання послуг) № РН-0000673 від 02.10.2013 р. та № РН-0000588 від 02.09.2013 р. загальна вартість відновлювального ремонту вищевказаних транспортних засобів, здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автор Трейд», складає 262 206, 00 грн.
Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується перерахування позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Трейд» грошових коштів на загальну суму 262 206, 00 грн.
Листом від 06.12.2013 р. за № 4714 відповідач Публічне акціонерне товариство «Українсько-пожежна страхова компанія» повідомило позивача, що визначена страховиком сума страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортних засобів - автомобіля DAF 85360, реєстраційний номер АЕ4902ЕХ та напівпричепа для перевезення худоби LECI TRAILER 3Е20 реєстраційний номер АЕ2597ХО становить 170 924, 27 грн. та визначена виходячи із розміру франшизи та фізичного зносу деталей.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував на користь Приватного підприємства «Сігма» страхове відшкодування за договором № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р. на загальну суму 170 924, 27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем не у повному обсязі виконано грошові зобов'язання за договором № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить у судовому порядку стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія» частину невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 82 148, 25 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За змістом ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Тож, укладаючи договір № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р., відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту, у разі настання страхового випадку.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про необхідність врахування зносу деталей при визначенні розміру страхового відшкодування, оскільки зі змісту висновків № 036/13 та № 037/13 від 31.08.2013 р. вбачається, що при визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF 85360, реєстраційний номер АЕ4902ЕХ та напівпричепа для перевезення худоби LECI TRAILER 3Е20 реєстраційний номер АЕ2597ХО, судовим експертом було враховано коефіцієнт фізичного зносу вищевказаних транспортних засобів та величину втрати товарної вартості.
Стосовно ж тверджень відповідача про необхідність перерахування страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист третьої особи № 050/29-2560 від 04.11.2013 р. про надання згоди на виплату страхового відшкодування безпосередньо Приватному підприємству «Сігма».
Аналогічна позиція викладена також у письмових поясненнях Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», наданих в межах даної справи, та підтверджена представником третьої особи, присутнім у судовому засіданні.
При цьому суд звертає увагу, що фактична вартість ремонту автомобіля DAF 85360, реєстраційний номер АЕ4902ЕХ та напівпричепа для перевезення худоби LECI TRAILER 3Е20 реєстраційний номер АЕ2597ХО Товариством з обмеженою відповідальністю «Автор Трейд», оплачена саме Приватним підприємством «Сігма».
Тож з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку що до виплати Публічним акціонерним товариством «Українсько-пожежна страхова компанія» підлягала сума, визначена на підставі висновків експертного, автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF 85360, реєстраційний номер АЕ4902ЕХ та напівпричепа для перевезення худоби LECI TRAILER 3Е20 реєстраційний номер АЕ2597ХО, виконаних судовим експертом Цеберябим В.М. 31.08.2013 р. за № 036/13 та № 037/13, зменшена на розмір встановленої договором № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р. франшизи, яка складала 253 072, 64 грн., в той час як фактично відповідачем перераховано на користь позивача 170 924, 27 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України а також положення договору № 007/000/00000001 від 30.04.2013 р.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія» страхового відшкодування у розмірі 82 148, 25 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія» витрати, пов'язані із наданням правової допомоги у сумі 17 000, 00 грн., у зв'язку з укладенням договору № 18/23 від 01.08.2013 р. з адвокатом ОСОБА_5, предметом якого є надання пробивачу комплексної правової допомоги з питань пов'язаних з оформленням дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.08.2013 р. за участю транспортних засобів, що належать Приватному підприємству «Сігма».
У відповідності до ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
В той же час суду не надано доказів наявності у ОСОБА_5 права на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво) та також доказів фактичного понесення позивачем витрат на послуги адвоката у зв'язку з судовим розглядом даної справи, а відтак - заявлені позивачем до стягнення витрати у сумі 17 000, 00 грн. не підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства «Сігма» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українсько-пожежна страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Сігма» (52021, Дніпропетровська обл., с. Степове, вул. 30 років Перемоги, 23, код ЄДРПОУ 31261727) страхове відшкодування у розмірі 82 148, 25 (вісімдесят дві тисячі сто сорок вісім грн. 25 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 10.06.2014 р.
Суддя Пригунова А.Б.