"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/30767/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Баштанського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, -
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Баштанського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку у 2011 року в розмірі 2529,10 грн.; грошової компенсації за затримку виплати грошової компенсації по невикористаній відпустці станом на 20 жовтня 2011 року в розмірі 4552,38 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 25 серпня 2010 року по 25 липня 2011 року проходив службу в Баштанському районному відділі Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на посаді старшого оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічними злочинами, мав спеціальне звання капітан міліції, а тому відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України відносився до середнього начальницького складу.
25 липня 2011 року ОСОБА_3 звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
В вересні 2011 року позивач звернувся до Баштанського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області з заявою про виплату йому компенсації за невикористану відпустку.
07 жовтня 2011 року начальником Баштанського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області було відмовлено у виплаті позивачу компенсації за невикористану відпустку.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, як особа середнього начальницького складу, мав право при звільненні отримати чергову відпустку, а не компенсацію за невикористану відпустку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Порядок надання відпусток особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ урегульовано розділом VI Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114.
Пунктом 56 Положення встановлено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Тобто можливість надання відпустки у році звільнення передбачено для осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів.
Водночас, особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням та не використав відпустку за 2011 рік, тому він має право на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку.
Разом з тим, що стосується позовних вимог про стягнення грошової компенсації за затримку виплати грошової компенсації по невикористаній відпустці, то вони задоволенню не підлягають, оскільки положення КЗпП України не можливо застосувати до спірних правовідносин.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати дії Баштанського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку протиправними.
Стягнути з Баштанського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку в сумі 2529,10 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: