03 червня 2014 року м. Київ В/800/1178/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГоляшкіна О.В.
Мороз Л.Л.
Розваляєвої Т.С.
Стрелець Т.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року (К/800/24214/13) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, треті особи: ОСОБА_8, виконавчий комітет Кореїзської селищної ради, Кореїзська селищна рада про визнання протиправними дій та недійсною реєстрації декларації
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року позов ОСОБА_6 ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, треті особи: ОСОБА_8, виконавчий комітет Кореїзської селищної ради, Кореїзська селищна рада про визнання протиправними дій та недійсною реєстрації декларації задоволено.
Визнано протиправними дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим щодо реєстрації 29 березня 2012 року декларації про початок виконання будівельних робіт у вигляді реконструкції покрівлі з надбудовою мансардного поверху над квартирою за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_8
Визнано протиправною реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 29 березня 2012 року у вигляді реконструкції покрівлі з надбудовою мансардного поверху над квартирою за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_8
Додатковою постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2013 року стягнуто з Державного бюджету України судові витрати на користь ОСОБА_6 3524,75 грн. та на користь ОСОБА_7 3574,75 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року та додаткову постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2013 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року залишено без зміни.
ОСОБА_7, ОСОБА_6 направили до Вищого адміністративного суду України заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року у зазначеній справі.
У заяві ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просять скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому ОСОБА_7, ОСОБА_6 послалися на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у даній справі та в інших справах, що, на їхню думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В заяві вказали, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права ніж ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2013 року (К/9991/76067/12), від 21 серпня 2012 року (К/9991/32881/12) та від 25 березня 2014 року (К/800/208/14).
На думку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд касаційної інстанції, застосовуючи одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах, ухвалив різні за змістом судові рішення.
Вивчивши заяву ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року у зазначеній справі, оскільки у даному випадку мають місце різні обставини справи та відсутнє неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і прийняття різних за змістом судових рішень.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року, про перегляд Верховним Судом України якої подано заяву, предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт у вигляді реконструкції покрівлі із надбудовою мансардного поверху та визнання недійсною реєстрації декларації.
Суд касаційної інстанції у цій справі, проаналізувавши норми законодавства, якими спрощено дозвільні процедури для об'єктів І-ІІІ категорії складності у порівнянні із об'єктами IV і V категорій складності, зокрема, запроваджено декларативний принцип повідомлення про початок будівельних робіт шляхом реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо обмеження повноважень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю лише перевіркою правильності оформлення декларації та дотримання порядку її подання.
Водночас згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2013 року (К/9991/76067/12), на яку посилаються заявники, суд касаційної інстанції, скасовуючи постанови судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходили з того, що при вирішенні спору по суті суди допустили істотну неповноту судового розгляду, що призвело до ухвалення незаконних рішень. Рішення судів скасовані з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з іншою ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2012 року (К/9991/32881/12), на яку також посилаються заявники, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо відмови зареєструвати декларацію особи про початок виконання будівельних робіт по реконструкції нежитлового приміщення з прибудово з тих підстав, що декларація про початок виконання будівельних робіт оформлена з порушенням вимог чинного на момент її подання законодавства.
Крім того, згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року (К/800/208/14), на яку також посилаються заявники, предметом спору є правомірність реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації Декларації про готовність об'єкту до експлуатації.
У цій справі суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які при вирішенні спору виходили з того, що реєстрація Декларацій вчинена з порушенням чинного законодавства, оскільки реконструкція квартири у будинку, як об'єкту культурної спадщини, відноситься до IV категорії складності, а тому необхідно було видавати дозвіл на будівництво та на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації видати сертифікат, а не реєструвати відповідні декларації.
Отже, у даному випадку спірні правовідносини за своїм змістом не мають характеру тотожності. Крім того, відсутнє й неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити у допуску заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року (К/800/24214/13) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, треті особи: ОСОБА_8, виконавчий комітет Кореїзської селищної ради, Кореїзська селищна рада про визнання протиправними дій та недійсною реєстрації декларації.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Горбатюк С.А.
Голяшкін О.В.
Мороз Л.Л.
Розваляєва Т.С.
Стрелець Т.Г.