"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/59040/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
при секретарі: Сватко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року
у справі №2а-13064/10/2670
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - СПД-ФО ОСОБА_1)
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС)
за участю прокуратури Дарницького району м.Києва
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
встановив:
У вересні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.06.2013р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ Дарницькому районі м.Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0011761704/0/14031 від 20.04.2010р.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем на підставі направлення від 24.03.2010р. №261 проведено виїзну позапланову перевірку СПД-ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт від 02.04.2010р. №2063/17/4/НОМЕР_1, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.2.2 та 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.
На підставі зазначеного акта податковим органом прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 20.04.2010р. №0011761704.
Надаючи оцінку обставинам справи у їх сукупності колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з того, що суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову виконав всі необхідні вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та розглянув справу у відповідності з нормами матеріального права з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що приводом до перевірки стала скарга ОСОБА_2, в якій скаржник вказує на неналежне виконання СПД-ФО ОСОБА_1 своїх гарантійних зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Прокуратурою м.Києва була проведена перевірка за зверненням СПД-ФО ОСОБА_1 та встановлено, що всупереч норм чинного законодавства України, інспектор ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ОСОБА_3 розглянув звернення ОСОБА_2 при цьому перевірку проведено не за доводами, викладеними у зверненні, щодо порушення законодавства у сфері захисту прав споживачів, а перевірено додержання СПД-ФО ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
За результатами розгляду даного звернення ОСОБА_3 виявлено, несвоєчасне подання СПД-ФО ОСОБА_1 звітності про результати господарської діяльності.
За 4-й квартал 2007р. подано звіт 10.01.2008р., що, на думку ОСОБА_3, суперечить вимогам п.9 Наказу ДПА України від 29.10.1999р. №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», яким встановлено 5-денний термін для подання звіту платниками єдиного податку, що в свою чергу стало підставою для проведення перевірки додержання СПД-ФО ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства на підставі п.2 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.11.07 №1059-р «Про перенесення робочих днів у 2008 році» період з 01.01.2008р. по 07.01.2008р. визнано вихідними днями, що позбавляло СПД-ФО ОСОБА_1 можливості своєчасно подати звітність.
Поряд з наведеним, судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що у пункті 2 частини шостої статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" у якості підстави для проведення позапланової виїзної перевірки визначено не подання платником податку в установлений строк податкової декларації чи розрахунку, якщо їх подання передбачено законом.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платниками податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору.
Водночас, звіт за 2007р., який на думку податкового органу несвоєчасно поданий СПД-ФО ОСОБА_1, не є податковою декларацією, оскільки на його підставі не здійснюється ані нарахування, ані сплата податку.
За результатами позапланової документальної перевірки дотримання податкового та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_1 встановлено, що вказаним підприємцем не ведеться книга обліку доходів та витрат, у зв'язку з чим нараховано штрафні (фінансові) санкції.
Проте, під час розгляду справи СПД-ФО ОСОБА_1 неодноразово стверджувала, що документи на перевірку надала 03.03.2010р. їй запропонували написати опис власноруч, а книгу обліку доходів та витрат надала 17.03.2010р. особисто ОСОБА_3, а він не включив її в опис, та наполягає що дана книга втрачена ОСОБА_3 про що вона зробила запис 26.04.2010р. (а.с.228 т.1).
Згідно п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних плавних та позапланових перевірок з питань дотримання додаткового, валютного та іншого законодавства» факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Як вбачається з акта перевірки від 02.04.2010р. №2063/17/4/НОМЕР_1, при порівнянні звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, поданих до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва, з даними довідок про обіг коштів по рахунках, даними довідки ф.№1 ДФ та пояснень СПД-ФО ОСОБА_1 щодо джерел отриманих доходів порушень не встановлено (т.1 а.с.18).
Разом з тим, сума штрафних санкцій нарахована у п'ятикратному розмірі від неоприбуткованої виручки.
При цьому розмір неоприбуткованої виручки був встановлений шляхом співставлення суми виручки згідно звітів СПД ОСОБА_1 та суми коштів, які надшили на розрахункові рахунки даного підприємця.
Крім того, в матеріалах справи відсутні довідки банків про рух коштів по поточним рахункам СПД-ФО ОСОБА_1 за період 2007-2009р.р.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок надати до суду достатні докази на обґрунтування правомірності своїх дії та законності прийняття рішень.
Враховуючи наявні в матеріалах справи пояснення (т.2 а.с.51-56) та доповідні записки ОСОБА_3 (а.с.36, 37, 38, 39, 40, 41, 48, 49 т.2), акти (а.с.219, 221, т.1, а.с.47 т.2) листи прокуратури, протокол і постанову, пояснення позивача (т.1 ас. 227,228,229,230) звернення позивача до керівництва ДПА та інших правоохоронних органів колегія суддів касаційної інстанції не може зробити висновок про правомірність дій відповідача, оскільки суперечливі пояснення ОСОБА_3 не доводять факту ненадання на перевірку книги обліку доходів та витрат, в той же час встановлені та зафіксовані в постанові від 09.07.2010р. неведення книги обліку доходів та витрат, не може бути визначено тотожним із неналежним веденням чи ненаданням до перевірки такої книги.
Крім того, позивачем під час розгляду справи було надано ряд документів, зокрема, копії прибуткових касових ордерів, журналів реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за 2007-2009р.р., а також копії касових книг СПД-ФО ОСОБА_1 за 2007-2009р.р., в яких містяться записи про надходження готівки, разом з тим такі записи здійснювалися позивачем сумарно за кожен місяць на підставі декількох касових документів.
Поряд з наведеним необхідно також зазначити, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за своєю природою є адміністративно - господарськими.
У ст.250 ГК України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи, що акт перевірки податковим органом був складений 02.04.2010р., а порушення, на думку податкового органу, були вчинені позивачем 2007-2009р.р., тому строк застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції за період 2007-2008р. сплинув.
Щодо застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкції за період 2009р., то колегія суддів касаційної інстанції враховуючи наведені вище обставини дійшла висновку про те, що відповідач не надав вичерпних і без заперечливих доказів вчинення СПД-ФО ОСОБА_1 порушення вимог податкового законодавства.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність прийняття ДПІ у Дарницькому районі м.Києва рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.
Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.06.2013р.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1» - задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов