"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/66142/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М. М., Рецебуринський Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011р. у справі за позовом прокурора Лугутинського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Лугутинському районі Луганської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2011 року Прокурор Лутугинського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Лугутинському районі Луганської області звернувся до суду із позовом про стягнення внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1735, 80 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011р., позов задоволено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась відповідач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції станом на липень - грудень 2010 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Згідно з абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно з положенням статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом до 01.01.2011р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Так, судами встановлено, що за період з липня по грудень 2010 року у позивача, який є фізичною особою - підприємцем та сплачує фіксований податок, утворилась заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вимога Управління Пенсійного фонду України в Лугутинському районі Луганської області від 10.05.2011р. №Ф-39 про сплату боргу зі сплати страхових внесків станом на 01.05.2011р. в сумі 1735, 80 грн позивачем не виконана та не узгоджена.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що визначені відповідачем суми страхового внеску у встановлені строки сплачені не були, вимога ПФУ виконана не була, а тому така підлягає стягненню в примусовому порядку.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» самостійно визначена сума страхового внеску, зобов'язання по його сплаті виконані не були, в зв'язку з чим суди прийшли до обґрунтованого висновку про стягнення спірних сум в примусовому порядку.
Крім того, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, та законодавством не встановлено пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати для фізичної особи - підприємця, яка сплачує фіксований податок.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011р. у справі за позовом прокурора Лугутинського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Лугутинському районі Луганської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
Ю.Й. Рецебуринський