"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/47768/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Рецебуринський Ю.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 05.06.2009р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи на стороні відповідача: командування Повітряних Сил Збройних Сил України, Військова частина НОМЕР_1 - правонаступник Військової частини НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 про визнання дій неправомірними, стягнення грошового забезпечення, компенсації за речове майно, -
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 3266,53 грн, недоплаченого грошового забезпечення в розмірі 12747, 13 грн.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 05.06.2009р. позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства оборони України 649,52 грн грошової компенсації за речове майно, зобов'язано Міністерство оборони України видати позивачу неодержане речове майно на загальну суму 2617,01 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011р. скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положення частин першої та другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді головного інженера відділу зв'язку та автоматизованих систем управління та радіотехнічного забезпечення штабу 14 авіаційного корпусу військової частини НОМЕР_2 Військово - Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згідно наказу Міністра оборони України від 23.11.2004р. №998 по особовому складу полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я відповідно до підпункту «б» пункту 67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
ОСОБА_1 під час проходження служби речовим майном у повному обсязі не забезпечувався.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що з 11.03.2000р. набув чинності Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», положенням якого призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Також, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до положень Указу Президента України від 23.11.2004р. №389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. №149, встановлення щомісячної надбавки за безперервну службу є правом, а не обов'язком Міністра оборони, та така надбавка встановлюється виходячи із наявного фонду грошового забезпечення.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Щодо посилань у касаційній скарзі про виплату спірної надбавки, то Указом Президента України від 23.11.2004р. №389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» та Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. №149, визначено лише граничні розміри надбавок без обумовлення мінімальної межі здійснення таких виплат та надано право визначати їх розмір Міністру оборони України з врахуванням стажу роботи військовослужбовців та наявного фонду забезпечення.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 05.06.2009р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи на стороні відповідача: командування Повітряних Сил Збройних Сил України, Військова частина НОМЕР_1 - правонаступник Військової частини НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 про визнання дій неправомірними, стягнення грошового забезпечення, компенсації за речове майно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
Ю.Й. Рецебуринський