"15" травня 2014 р. м. Київ К/800/7861/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2010 року
у справі № 10/178
за позовом ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати податкові повідомлення від 22 червня та 4 грудня 2007 року №№ 0001731720/0, 0001731720/1 відповідно.
На обґрунтування позову зазначила, що вона здійснила відчуження корпоративних прав - майнового паю, який був одержаний в обмін на приватизаційний сертифікат, отриманий відповідно до закону. Суму доходу від такого продажу в цілому не було включено до оподатковуваного доходу в силу положень підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 889-IV).
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 3 грудня 2008 року в позові відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 липня 2010 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.
Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі правильну та вмотивовану постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками відчуження майнових прав (паю співвласника у статутному фонді КП) за договорами купівлі-продажу від 23 червня 2006 року № 522/06 та від 6 червня 2006 року № 37/06 ОСОБА_4 одержала дохід у сумі 110 453 грн. 65 коп., який нею не було включено до оподатковуваного доходу у декларації за 2006 рік.
22 червня 2007 року відповідач прийняв податкове повідомлення № 0001731720/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 358 грн. 92 коп.
За результатами адміністративного оскарження ДПІ частково скасувала зазначене податкове повідомлення на суму 2 755 грн. 43 коп. та винесла податкове повідомлення від 4 грудня 2007 року № 0001731720/1 на суму 11 603 грн. 49 коп., а також податкове повідомлення від 18 січня 2008 року № 0001731720/3.
Визначаючи позивачу вказану суму податкового зобов'язання, податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_4 під час сплати податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік не врахувала дохід від продажу корпоративних прав.
Згідно з довідкою орендного підприємства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (правонаступник КП, далі - Підприємство) від 16 березня 2007 року № 65 сума первинного паю ОСОБА_4 станом на 31 грудня 1993 року становила 156 330 крб. (1 грн. 56 коп.) і була сформована за рахунок: внеску власних коштів - 60 000 крб. (60 коп.); приватизаційного майнового сертифіката власника паю - 30 000 крб. (30 коп.); розподілу вартості майна, придбаного на умовах оренди, - 9 485 крб. (9 коп.); розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації, - 46 845 крб. (47 коп.). Таким чином, частка паю, сформованого за рахунок вартості приватизаційного сертифіката позивача, становила 19,19 %.
Вартість корпоративних прав позивача у вигляді персонального паю Підприємства на момент продажу становила 110 453 грн. 65 коп., частка вартості внесеного позивачем приватизаційного майнового сертифікату у загальній вартості корпоративних прав за розрахунками податкового органу склала 21 196 грн. 6 коп. (19,19 %).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дохід від продажу майнового паю у колективному підприємстві «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» є доходом від продажу інвестиційного активу, а податкова пільга, передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб», поширюється виключно на дохід у частці продажу майнового паю, одержаного в обмін на приватизаційний майновий сертифікат. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що до річного оподаткованого доходу позивача не включається лише 19,19 % доходу, одержаного від продажу майнового паю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова пільга поширюється на оподаткування усього доходу позивача, отриманого від продажу майнового паю.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
За змістом підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, у випадку, визначеному підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV у випадках, визначених підпунктами «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакета акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю в статутному фонді (загальній вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.
Не можна визнати обґрунтованим неврахування пропорційного збільшення вартості часток внаслідок індексації основних засобів, проведення якої передбачено, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 34 та 16 травня 1996 року № 523, а з 1 липня 1997 року - підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин), за змістом якого платникам податків усіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів. Частка доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу від продажу паю, складається, зокрема, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації.
Аналогічно - збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.
Окрім того, пунктом 9.6 статті 9 Закону № 889-IV врегульовано особливості оподаткування інвестиційного прибутку.
Так, відповідно до підпункту 9.6.2 цього пункту інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки тому, чи є у розумінні згаданих приписів витратами платника податку такі джерела збільшення майнового паю, як: розподіл вартості майна, придбаного на умовах оренди; розподіл прибутку, направленого на викуп заводу; розподіл прибутку заводу, оскільки в основі зазначених джерел лежить трудовий вклад власників майнових паїв.
Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2008 року скасувати.
Справу № 10/178 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко