10 червня 2014 року м. Київ В/800/2546/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Маслія В.І.
Суддів:Розваляєвої Т.С.,Черпіцької Л.Т., Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоплаченої державної та додаткової пенсії та зобов'язання в подальшому здійснювати нарахування пенсії згідно з вимогами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12 січня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області щодо нездійснення перерахунку належної ОСОБА_4 пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 недоплачену державну та додаткову пенсію, що належала позивачці до виплати відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманої суми за цей період. В іншій позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року постанову Біляївського районного суду Одеської області від 12 січня 2011 року змінено, здійснено заміну в п.2 та п.3 її резолютивної частини словосполучення «…з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року …» на словосполучення «…з 05.05.2010 року по 31.12.2010 року …».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року.
У поданій заяві із посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року № К9991/72569/11 заявник з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ставить питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкту та предмету правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту заяви ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року вбачається, що причиною подання даної заяви є незгода заявника із застосуванням Вищим адміністративним судом України норм саме адміністративного процесуального права, зокрема тих, що регулюють питання строків звернення до адміністративного суду (ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, саме різне застосування Вищим адміністративним судом України норм процесуального права у одних і тих же правовідносинах є основним мотивом поданої ОСОБА_4 заяви, що не узгоджується із приписами статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки чинне законодавство підставою для допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, підстави для допуску справи до перегляду відсутні.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Відмовити в допуску заяви ОСОБА_4 до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно.
Помічник судді: О. Сідак