"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/54325/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Бившева Л. І. Вербицька О. В. Титенко М. П. Гайдуков В. О., Потопальська Т. В., Білан О. П. Завгороднєва О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року
у справі№ 826/3451/13-а
за позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
провизнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі № 826/3451/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішення у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на доданку вартість», ст. ст. 14, 20, 21, 53, 197 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 234 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами скаржник не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2010 року складено акт від 12.12.2012 року № 1412/41-10/24584661, у якому зафіксовано занижено податку на додану вартість у загальному розмірі 58 146 348,00 грн. та завищення ПДВ за липень 2011 року в розмірі 195 788,00 грн., чим порушено пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. пп. 7.7.1, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.1, 201.3 ст. 201 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки (з урахуванням рішення про результати розгляду заперечень від 25.12.2012 року № 17030/41-143) відповідачем 26.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001234110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 13 193 115,00 грн. за основним платежем та в розмірі 2 825 253,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «ВГЦ «Піраміда», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Сенсор Україна», ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Алдек Групп», ТОВ «Металлпромсервіс», ТОВ «Черномор-союз». ТОВ «НПП «Постач», ТОВ «Укренергореконструкція» не підтверджується матеріалами справи. Крім того, позивачем також безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ, нарахований на вартість послуг, які не є об'єктом оподаткування, а саме: інжинірингових та будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, яке будується за державні кошти.
Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проте, суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не надали оцінки доводам підприємства, викладеним в позовній заяві щодо порушень, вказаних в акті перевірки, що також мали вплив на формування суми спірного податкового повідомлення-рішення, та відповідним доводам платника на спростування цих обставин.
Зокрема, в п. 5 позовної заяви йдеться мова про протиправність доводів відповідача про необґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК Експерт». Зазначене порушення відображене на сторінках 58-60, 230-231 акта перевірки.
Крім того, платник не погоджується з висновком податного органу, викладеним на сторінках 277-278 акта, про завищення ВП «Складське господарство» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» податкового кредиту внаслідок включення суми по податковій накладній, виписаній ТОВ «Атоммонтажсервіс», яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 6 позовної заяви).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити які саме порушення стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення та встановити їх правомірність з посиланням на відповідні докази, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі № 826/3451/13-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді Л. І. Бившева
О. В. Вербицька