"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/54195/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Винокурова К.С.
Кочана В.М.
Пасічник С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання незаконною та скасування вимоги,-
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - Управління) від 23.05.2013. №Ф-177.2-у. Свої позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що він здійснює підприємницьку діяльність та є пенсіонером за віком, а отже, згідно із положеннями Закону України від 08.07.2010р.№2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконною та скасовано вимогу Управління від 23.05.2013р. №Ф-177.2-у про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1194 грн. 03коп.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати.
Позивач надав до суду письмове заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відмовити Управлінню в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та отримує пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон №2262-XII).
23.05.2013р. позивачу Управлінням було направлено вимогу про сплату боргу № Ф-177.2-у, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194 грн. 03 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій свої рішення мотивували тим, що відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень пункт "а" статті 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлені певні види трудових пенсій, а саме: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Тобто, в розумінні зазначеної норми, пенсія за віком та пенсія за вислугою років є різними видами трудових пенсій.
Таким чином, ОСОБА_5 не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняються особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій Управління щодо винесення оскаржуваної вимоги.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
Наведені висновки узгоджується з правової позицією Верховного Суду України з даних правовідносин, викладеною в постанові від 15.04.2014р. у справі № 21-59а14.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: К.С. Винокуров
В.М. Кочан
С.С. Пасічник