22 травня 2014 року м. Київ К/9991/71610/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011
у справі № 2а-1670/1107/11
за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування" Національної акціонерної
компанії „Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління
„Полтавагазвидобування"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Дочірня компанія „Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління „Полтавагазвидобування" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000112302/0 від 25.05.2004.
Справа розглядалась неодноразово.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 позовні вимоги задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000112302/0 від 25.05.2004 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 49530 грн. визнано протиправним та скасовано.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з врахуванням вимог пункту 2 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" з питань дотримання Філією ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 01.07.2003 відповідно до затвердженого плану перевірки та складено акт № 1218/23-6/00153100 від 21.05.2004.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112302/0 від 25.05.2004, яким визначено загальну суму податкового зобов'язання у розмірі 5545640 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", щодо завищення валових витрат на суму 165,1 тис. грн. у зв'язку з подвійним включенням в першому кварталі 2002 року по балансовому рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" за рахунок отриманих послуг від ТОВ „Олімп Ко ЛТД".
Висновок про завищення позивачем у першому кварталі 2002 року валових витрат на суму 165,1 тис. грн. зроблені відповідачем без аналізу розшифровок податкового обліку валових витрат та валових доходів з посиланням на матеріали зустрічної перевірки ТОВ „Олімп Ко ЛТД", якими не підтверджується факт подвійного отримання послуг.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за аналізом змісту акту № 1 здавання-приймання науково-технічної продукції за договором № 1448 договірна ціна послуг ТОВ „Олімп Ко ЛТД" складає 396323 грн., в тому числі податок на додану вартість 66054 грн.
Сума 330296 грн. (396323,00 - 66054,00) дорівнює різниці витрат на придбання товарів, яка вирахувана за наслідками перевірки.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що зауважень щодо наявності розбіжностей між сумами, відображеними в акті № 1, та іншими первинними документами (договорі № 1448, платіжних дорученнях, рахунках, податковій та видатковій накладних) в акті перевірки не міститься.
Таким чином, приймаючи до уваги висновки судово-бухгалтерських експертиз № 615 від 31.12.2004 та № 6720/6721 від 03.20.2006, якими заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 01.07.2001 по 31.12.2002 не підтверджено, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 49530 грн. є неправомірним.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а-1670/1107/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а-1670/1107/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко