"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/16691/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року
у справі №2а-6688/12/0170/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим" (надалі - ТОВ «Борей-Крим»)
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - Феодосійська ОДПІ АРК ДПС)
про визнання скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійська ОДПІ АРК ДПС №0000082203 від 31 травня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської ОДПІ АРК ДПС №0000082203 від 31 травня 2012 року.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Борей-Крим" з питань правових відносин із ПП "Салют С", ПАТ "Югцемент", ТОВ "Крим Конкорд", ТОВ "Східнафтатрейд" за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року та із ПАТ "Югцемент", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ІнвестКрим", ПП "Технопласт плюс" за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.
За підсумками перевірки складено акт №343/22-03/33373008 від 27 квітня 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Борей-Крим" завищено податковий кредит та занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, у відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом п.198.2 та п.198.3 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов договору №11/01/24-1 від 24 січня 2011 року ПП «Салют-С» передає у власність ТОВ «Борей-Крим» нафтопродукти відповідно до додатку к договору.
Умови поставки регламентуються додатком, а саме: СРТ (пункт призначення) склад отримувача ТОВ «Борей-Крим»: м.Феодосія, Керченське шосе,44-а. Тобто умовами договору передбачається поставка силами приватного підприємства «Салют-С» нафтопродуктів на склад позивача.
У перевіряємий період здійснено постачання мазуту у кількості 1460,149т, каменю 200од. та дизельного палива - 35385л. На підтвердження здійснення придбання нафтопродуктів в кількості, за вартістю та якістю, визначених у додатках до договору позивачем представлені: накладні №12-30 та податкові накладні №12-30, накопичувальна відомість по рахунку 631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками, платіжні доручення, а також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно зазначено, що перелік вищезазначених документів підтверджує факт реальності господарської операції, а також переміщення нафтопродуктів на склад позивача в м.Феодосія, Керченське шосе,44-а.
Отримані товари оплачено ТОВ «Борей-Крим» безготівковим розрахунком та в подальшому реалізовано ДП «Металінвест», ТОВ «ТПК «Промторгсервіс», ТОВ «Топресурс». В результаті відповідних господарських операцій позивачем отриманий дохід. Відповідно до товаротранспортних накладних позивач відвантажив ТОВ «Топресурс» дизельне паливо.
Позивачем було представлено два договори купівлі-продажу нафтопродуктів від 20 липня 2010 року з ДП «Металінвест» та від 28 вересня 2010 року з ТОВ «ТПК «Промторгсервіс», якими підтверджується факт використання придбаного товару у господарської діяльності. За умовами договорів доставка товару здійснюється залізничним транспортом.
Крім цього, на підтвердження реального виконання господарської операції позивачем були надані копії залізничних квитанцій про отримання вантажу СЕ Кураховська ТЕС ТОВ «Востокенерго» від ТОВ «Крим-Конкорд», договори купівлі-продажу нафтопродуктів від 20 липня 2010 року позивача з ДП «Металінвест» та від 28 вересня 2010 року з ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» про продаж нафтопродуктів, податкові накладні за вказаними договорами, товарні накладні, товаротранспортні накладні, згідно яких позивач відвантажив ТОВ «Топресурс» дизельне паливо, платіжні доручення про перерахування коштів від ДП «Металінвест» за мазут, платіжні доручення про перерахування коштів від ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» за мазут, а також платіжне доручення про перерахування коштів від ТОВ «Топресурс» за дизпаливо згідно рахунку №86 від 27 травня 2011 року; договори позивача з ТОВ «Крим-Конкорд» про надання останнім послуг щодо використання залізничної колії та надання у тимчасове користування резервуарів для збереження нафтопродуктів.
Таким чином, господарська операція щодо поставки паливно-мастильних матеріалів за укладеним між позивачем та ПП «Салют-С» договором №11/01/24-1 від 24 січня 2011 року фактично відбулась.
Отже, судами попередніх інстанцій слушно зауважено, що зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту ТОВ "Борей Крим" у травні - серпні 2011 року відбулось за товарними операціями на підставі належним чином оформлених документів, що надає підстави для включення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту та має всі необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Стосовно твердження податкового органу про нікчемність правочину необхідно зазначити наступне.
Положення ст.204 Цивільного кодексу України закріплюють принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Відповідачем так і не було надано доказів, які б доводили умисел позивача на порушення публічного порядку. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом також надано не було. А тому зміст правочину з постачальником ПП «Салют-С» не суперечить законодавству та моральним засадам суспільства.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.Вербицька
___________________ О.В.Муравйов