"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/48442/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області про визнання дій протиправними,
У січні 2009 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до прокуратури Одеської області про визнання дій протиправними. Просили суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати прокуратуру Одеської області видати постанову про відмову у порушення кримінальної справи від 22.11.2005; винесення окремої ухвали про повідомлення Генерального прокурора України про порушення вчинені відповідачем.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.11.2005 прокурором відділу прокуратури Одеської області у порушенні кримінальної справи відносно працівників Білгород-Дністровської міжрайонной прокуратури за заявою ОСОБА_3 від 24.10.2005 відмовлено на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції чанній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 99 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Так листом від 25.11.2005 за вихідним №04/1-6472-99 ОСОБА_3 повідомлено про прийняте Прокуратурою Одеської області рішення та роз'яснено право на оскарження у порядку статті 236-1 КПК України
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки, відповідно до вказаних процесуальних норм у відповідача відсутній безпосередній обов'язок надання копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, а доказів звернення з метою її отримання позивачі не надали.
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області про визнання дій протиправними - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.