"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/9430/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року
у справі №2-а-3424/10/2270/3 (32065/10/9104)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Статус Авто» (надалі - ТОВ «Автоцентр Статус Авто»)
до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Хмельницької області (надалі - ДПІ у м.Хмельницькому Хмельницької області)
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У травні 2010 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому Хмельницької області №0003632301/0/8721 та №0003632301/0/8720 від 27 жовтня 2009 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому Хмельницької області №0003632301/0/8721 та №0003632301/0/8720 від 27 жовтня 2009 року.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Автоцентр Статус Авто» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено комплексну документальну перевірку ТОВ «Автоцентр Статус Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04 вересня 2008 року по 30 червня 2009 року.
За підсумками перевірки складено акт №9935/23-1/36123050 від 08 жовтня 2009 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 16540,00грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за півріччя 2009 року на суму 103738,00грн.; а також пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 16712,00грн.
На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, в силу приписів п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно пп.1.2 п.1 та пп.2.1 п.2 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції повинні підтверджуватись первинними документами. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
За змістом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений даним законом.
Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону врегульовано, що складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених/нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.8 цієї статті.
В свою чергу, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що не належать до складу валових витрат лише ті витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Колегією суддів апеляційного суду вірно зазначено, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено поняття валових витрат виробництва та обігу повинен тлумачитись у системному зв'язку з п.1.32 ст.1 даного Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Таким чином, можливо зробити висновок, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону.
До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, у т.ч. за будь-якими кредитами, депозитами, протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Дані положення врегульовані пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Поряд з цим, п.5.11 ст.5 вказаного закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат.
У відповідності до п.1.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Автоцентр Статус Авто» 20 листопада 2008 року уклав договір №113-08, згідно умов якого один надає транспортно-експедиційних послуги іншому. На підставі актів виконаних робіт позивачем було віднесено до складу валових витрат послуги по транспортуванню автомобілів, отримані від ТОВ «Автологістика» на загальну суму 13665,00грн.
Крім того, між позивачем та ПП ОСОБА_2 був укладений договір №002 04 січня 2009 року на виготовлення зовнішньої реклами. Відповідно до актів виконаних робіт до складу валових витрат ТОВ «Автоцентр Статус Авто» віднесено витрати на виготовлення зовнішньої реклами на суму 1821,00грн.
Відповідно до договору №06/10-08/1, виконавцем - ДП «Центр «Інновації та технології» проведені роботи по технічному та ремонтному обслуговувані системи пожежної сигналізації та системи оповіщення людей про пожежу.
Також в І, II та IV кварталах 2009 року ТОВ «Автоцентр Статус Авто» віднесло до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами за договором №7008К49 від 17 грудня 2008 року.
На підтвердження виконання всіх вказаних договорів позивачем були надані відповідні акти виконаних робіт, товарно-транспортні, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення та інші документи, які не суперечать всім вищезазначеним вимогам законодавства.
Підтверджується також належними доказами і факт правомірності віднесення до податкового кредиту сум по операціях:
- проектні роботи по встановленню системи порошкового пожежогасіння та встановлення системи відео спостереження та системи охоронної сигналізації за договором №06/10-08/1, акту виконаних робіт №1 від 24 жовтня 2008 року на 33418,88 р., довідки форми КБ-3, посвідчення якості, доказів оплати за виконані роботи, податкових накладних, акту прийняття в експлуатацію установок та систем протипожежного захисту;
- за договором №22/10/08, накладних №104 та №105 від 16 грудня 2008 року, №108 від 19 грудня 2008 року, актів виконаних робіт від 16 грудня 2008 року, довідки форми КБ-3, податкових накладних.
Системи порошкового пожежогасіння та системи відео спостереження та системи охоронної сигналізації відносяться до основних фондів 1 групи і на них нараховується амортизація, при нарахуванні якої порушень не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому Хмельницької області №0003632301/0/8721 та №0003632301/0/8720 від 27 жовтня 2009 року.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.Вербицька
___________________ О.В.Муравйов