"20" травня 2014 р. м. Київ К/9991/60744/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року позивачу поновлено строк звернення з позовом до суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано накази Головного управління МВС України в Одеській області № 992 від 22.10.2010 року, № 459 о/с від 29.10.2009 року в частині щодо звільнення ОСОБА_2 оперуповноваженого сектору карного розшуку Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, з органів внутрішніх справ України у запас за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Стягнуто з Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2009 року по 29.11.2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з серпня 2003 року, з 11.11.2007 року перебував на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Відповідно до листа прокуратури Овідіопольського району Одеської області від 20.10.2009 року за № 4956 відповідача було повідомлено, що прокуратурою проводиться перевірка в порядку ст. 97 КПК України та ст. 127 КК України щодо співробітників Овідіопольського РВ, які вчиняють катування громадян, що зображено на відеозапису, у зв'язку з чим направляється відеодиск для проведення службового розслідування
Начальник ІОС УКЗ ГУМВС рапортом від 21.10.2009 року повідомив начальника ГУМВС, що в ході першочергових дій встановлено, що на відеозаписах, які були передані працівниками ІОС УКЗ ГУМВС в області, виявлені факти, які межують з посадовими злочинами, передбаченими КК України.
Інспекцією з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області було проведено службове розслідування відносно посадових осіб Овідіопольського РВ ГУМВС, за результатами якої склали висновок затверджений начальником ГУМВС України в Одеський області 22.10.2009 року.
Відповідно до висновку службового розслідування є необхідність звільнити позивача з ОВС за п. 66 (за дискредитацію) Положення за грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, ст.ст. 2, 3, 10 Закону України «Про міліцію», Етичного кодексу працівника ОВС України, що виразилось у порушенні конституційних прав громадян, участі у побоях і мордуванні громадян та завданні істотної шкоди інтересам служби.
На підставі вказаного висновку Головним управлінням МВС України в Одеській області 22.10.2010 року виданий наказ № 992 «Про покарання співробітників Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області», пунктом 6 якого позивач звільнений з органів ОВС за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, ст.ст. 2, 3, 10 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Статтею 2 Закону України "Про міліцію" передбачено, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Відповідно до пункту 6 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.
Вимогами статті 14 вищевказаного Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
30.10.2009 прокуратурою Овдопільського району Одеської області порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого частиною 3 статті 127 Кримінального кодексу України за фактом умисного заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, знущань та інших насильницьких дій з метою спонукання потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, вчинені працівниками правоохоронних органів.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтується на положеннях зазначеної норми, оскільки прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Згідно частини 1 цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 міститься роз'яснення про те, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби -у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Проте суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили причини пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду.
Крім того, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій не було перевірено результати прокурорської перевірки щодо співробітників Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції належним чином не були досліджені матеріали службового розслідування.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній