10 червня 2014 року Справа № 22/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на постановувід 25.03.2014 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 22/152
господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"
доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"
простягнення 73 159,56 грн
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Било Ю.О. (довіреність № 45 від 07.10.2013)
від відповідача:Олексієнко М.Г. (довіреність № 10-94-12/д від 19.02.2014)
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Капцова Т.П.) від 03.02.2014 у справі № 22/152 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 42 990,00 грн суми основного боргу, 26 456,48 грн інфляційних втрат, 3 508,69 грн трьох процентів річних, 729,56 грн державного мита, 117,67 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді - Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) від 25.03.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 22/152 змінено; п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 22/152 викладено в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" основний борг в сумі 42 990,00 грн, інфляційні втрати в сумі 25 776,97 грн, три проценти річних в сумі 3 505,16 грн, 722,76 грн державного мита та 116,57 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.598, 601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України, ст.ст.33, 34 ГПК України.
У поясненні на касаційну скаргу представник позивача повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство "Український нафтогазовий інститут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" заборгованості в розмірі 42 990,00 грн, трьох процентів річних в розмірі 3 515,76 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 26 653, 80 грн, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 5/118-Б/13/06/Р/10-Р від 11.01.2006 (п.п.3.4 п.3).
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди правомірно виходили із такого.
26.12.2005 (11.01.2006) Відкрите акціонерне товариство "Український нафтогазовий інститут", перейменоване на "Публічне акціонерне товариство "Український нафтогазовий інститут", як виконавець, та Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта", перейменоване на "Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", від імені якого діяв НГВУ "Полтаванафтогаз", як замовник, уклали договір на розробку проектної продукції № 5/118-Б/13/06/р/10-р (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач бере на себе розробку проекту-прив'язки для повторного використання РП № 10-04П на будівництво експлуатаційних свердловин №№312, 323, 324 для будівництва експлуатаційних свердловин №№325, 326 на Глинсько-Розбишівському родовищі.
На виконання Договору сторони підписали Протокол, яким погодили договірну ціну (Додаток №1), Календарний план виконання робіт (Додаток №2), Кошторис (Додаток №3), Технічне завдання на розробку проекту-прив'язки для повторного використання РП №10-04П на будівництво експлуатаційних свердловин №№312, 323, 324 для будівництва експлуатаційних свердловин №№325, 326 на Глинсько-Розбишівському родовищі (Додаток №5) (а.с.22-27).
Розділом 3 Договору встановлений порядок здачі і прийняття робіт, відповідно до якого: позивач при завершенні робіт подає відповідачу комплект проектної документації, визначеної технічним завданням і умовами Договору, акт здачі-прийняття робіт проектної продукції (п.3.1); відповідач протягом календарного місяця з дня одержання акта здачі-прийняття робіт і звітних документів, зазначених в п.3.1 Договору, повинен направити позивачу підписаний акт здачі-прийняття робіт проектної документації або мотивовану відмову від прийняття робіт (п.3.2); в разі мотивованої відмови відповідача сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання (п.3.3).
31.05.2006 сторони склали Акт здачі-приймання проектної продукції по договору № 118-Б від 26.12.2005 (належна копія додана позивачем до позовної заяви (а.с.28), за яким позивач здав, а відповідач прийняв проектну продукцію "Розробка проекту-прив'язки для повторного використання РП №10-04П на будівництво експлуатаційних свердловин №№312, 323, 324 для будівництва експлуатаційних свердловин №№325, 326 на Глинсько-Розбишівському родовищі". Сторони в акті погодили, що проектна продукція задовольняє умовам Договору, договірна ціна становить 42 990,00 грн. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладені сторонами договори є договорами підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, до яких відноситься спірний Договір, підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Пунктом 1 ч.1 ст.889 ЦК України до обов'язків замовника за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт віднесено обов'язок сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно з п.2.1 Договору за виконану проектну продукцію згідно з Договором відповідач перераховує позивачу відповідно до протоколу про договірну ціну (Додаток №1) 42 990,00 грн. Оплата здійснюється одноразово за закінчену роботу на підставі акта здачі-приймання проектної продукції.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами частини 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п.3.4 Договору на протязі календарного місяця після підписання акта здачі-прийняття проектної продукції по Договору відповідач подає у фінансуючий банк платіжне доручення для перерахування вартості виконаних робіт позивачу.
Судами встановлено, що виконані позивачем роботи на суму 42 990,00 грн відповідач у встановленому Договором порядку не оплатив.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 515,76 грн та збитків від інфляції в сумі 26 653,80 грн суди відзначили таке.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суди обох інстанцій вірно виходили із того, що при розрахунку позовних вимог про стягнення трьох процентів річних позивач припустився помилки у визначенні кількості днів прострочення, проте апеляційним судом вірно враховано, що кількість днів у 2008 дорівнює не 365, а 366, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних правомірно задоволено за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції в сумі 3 505,16 грн, що потягло за собою зміну рішення суду першої інстанції в цій частині.
Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог позивача правомірно не прийняті судами до уваги з огляду на таке.
Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, посилається на те, що його зобов'язання оплатити спірні роботи припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, про факт проведення якого відповідач направив позивачу лист №18/3386 від 06.07.2006 про припинення зобов'язань зарахуванням (а.с.77), де повідомив про припинення зобов'язань відповідача перед позивачем в сумі 217 379,52 грн за отримані науково-технічні послуги (в т.ч. за наукові роботи по кап будівництву - 124 315,15 грн, за наукові роботи по іншім послугам - 93 064,37 грн) та зобов'язань позивача перед відповідачем в сумі 217 379,52 грн за послуги ЖРЄД.
Судами встановлено, що спір про зобов'язання позивача провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн відповідно до листа відповідача №18/3386 від 06.07.2006 про припинення зобов'язань зарахуванням вирішувався у судовому порядку.
Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010, у справі №7/534 рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2009 у цій справі, яким було задоволено вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз", до ВАТ "Український нафтогазовий інститут" і зобов'язано останнього провести зарахування однорідних вимог на суму 217379,52 грн, скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Апеляційний суд у справі №7/534 дійшов висновку, що позивачем у цій справі не надано беззаперечних доказів на підтвердження заборгованості ВАТ "Український нафтогазовий інститут" в сумі 217 379,52 грн за договором оренди приміщення №5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006.
За оцінкою апеляційного суду у справі №7/534 текстом листа № 18/3386 від 06.07.2006 про припинення зобов'язань зарахуванням не підтверджується зарахування саме тих вимог, які виникли на підставі Договору оренди приміщення №5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006 та Договорів №5/44-р/29/06-р від 16.01.2006, №46-р/14/06-р від 20.02.2006, №47-р/221/06-р від 13.06.2006, №113-б/745/05-р від 25.11.2005, №117/1-Б/859/05/р від 26.12.2005, №5/116-б/856/05/р/2-р від 26.12.2005, №5/118-б/13/06/р/10-р від 11.01.2006 (спірний Договір) про надання послуг по розробці проектної документації, на що посилається ВАТ "Укрнафта" в обґрунтування своїх позовних вимог про зобов'язання ВАТ "Український нафтогазовий інститут" здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Обставини, що визнані доведеними судами у справі №7/534, при вирішенні спору у цій справі не потребують доведення.
Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічна норма міститься у ч.3 ст.203 Господарському кодексі України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Враховуючи встановлення у іншому спорі обставин, які засвідчують відсутність вчинення відповідачем листом від 06.07.2006 одностороннього правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог через невизначеність предмету зарахування, що є підставою для висновку, що односторонній правочин по зарахуванню не є укладеним, судами цілком правомірно частково задоволено позовні вимоги з урахуванням їх законності і доведеності.
Існування заборгованості позивача перед відповідачем за договором оренди приміщення №5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006 не входить до предмету доказування у даній справі через відсутність зустрічних самостійних вимог відповідача про стягнення з позивача заборгованості за цим договором.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 22/152 залишити без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Глос