Справа № 713/5/12
Провадження № 1/309/34/14
10 червня 2014 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальну справу про обвинувачення :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта неповна середня, неодруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Хустського районного суду від 13.10.1992 р. за ст.215 ч.1 КК України до 1 року суворого режиму; вироком Хустського районного суду від 17.08.1995 р. за ст.140 ч.2 КК України до 2 років у ВТК суворого режиму з конфіскацією всього особистого майна; вироком Хустського районного суду від 15.07.1998 р. за ст.140 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі у колонії суворого режиму з конфіскацією майна; вироком Хустського районного суду від 23.06.2000 р. за ст.140 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі у ВТК суворого режиму з конфіскацією майна; вироком Хустського районного суду від 09.07.2001 р. за ст.206 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч.1 Розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень КК України в редакції Закону 1960 року звільнений від покарання відповідно до ч.2 ст.74 Кодексу; вироком Хустського районного суду від 17.05.2005 р. за ст.296 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі; вироком Ріпкинського районного суд Чернігівської області від 03.05.2012 р. за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, -
Згідно постанови про зміну обвинувачення від 13 травня 2014 року підсудний ОСОБА_5 , 16.01.2008 року приблизно о 15 годині, знаходячись в будинку №168 в с. Монастирець Хустського району, безпричинно наніс декілька ударів руками по голові ОСОБА_6 , а коли останній впав на підлогу, то ОСОБА_5 наніс йому ще декілька ударів ногами по туловищу, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: перелом 7 ребра зліва по задній-аксилярній лінії з явищами консолідації, синець в ділянці правої щоки, садно в тім'яній ділянці справа, що згідно судово-медичної експертизи відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, згідно зміненого обвинувачення, не визнав повністю. В наданих суду письмових поясненнях показав, що 16.01.2008 року біля 15 години він знаходився в гостях у ОСОБА_7 .. В будинок зайшов ОСОБА_6 , перебуваючи в нетверезому стані, почав щось говорити її доньці ОСОБА_8 , потім схопив її за волосся, вона впала на підлогу і почала плакати. Підсудний запитав потерпілого навіщо він це зробив, штовхнув його в груди рукою, від чого той впав на підлогу. Після цього ОСОБА_6 підвівся та вийшов з будинку, при цьому погрожуючи йому. Жодних ударів потерпілому не наносив, він захищав дитину.
Потерпілий ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (лікарське свідоцтво смерть від 22.06.2011 р. за №22).
З оголошених показів, даних на досудовому слідстві потерпілим ОСОБА_6 вбачається, що 16.01.2008 р. близько 15 год. Він прийшов в гості до ОСОБА_7 в с. Монастирець. В будинку знаходилися ОСОБА_9 , її донька ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , дивилися телевізор. Він попросив у дитини принести стілець. В цей час ОСОБА_5 підійшов до потерпілого і наніс йому удар рукою, зажатою в кулак в праву частину обличчя, а потім почав наносити удари обома руками по обличчю. Коли наніс удар ногою в груди він впав на підлогу, після чого ОСОБА_12 продовжував наносити йому удари ногою по ребрах з лівої сторони. Після цього ОСОБА_9 відтягнула підсудного, а коли він почав йти геть, то ОСОБА_12 наніс йому ще один удар в спину, після чого потерпілий залишив будинок. В міліцію звернувся 24.01.2008 року, оскільки підсудний не відшкодування йому кошти за лікування в розмірі 100 гривень, які обіцяв дати, а також через те, що в потерпілого погіршився стан здоров'я (а.с. 21, 22 т.1).
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду ствердила, що 16.01.2008 року приблизно о 15 годині в неї вдома були гості: ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , який малював з її малолітньою донькою. В цей час в будинок зайшов потерпілий ОСОБА_6 , який був на підпитку. Останній почав витягувати стілець з-під доньки, потягнув її за волосся. Тоді ОСОБА_12 , захищаючи її доньку, або штовхнув або вдарив потерпілого, бо той впав на підлогу, після чого ОСОБА_5 штурхнув потерпілого ногою. Підсудний ОСОБА_5 був тверезий.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду ствердила, що 16.01.2008 року приблизно о 15 годині, разом з ОСОБА_5 перебувала в гостях у ОСОБА_7 . Коли підсудний малював з донькою ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , в будинок зайшов ОСОБА_6 в нетверезому стані, попросив у дитини стілець. Коли вона відмовилася, потерпілий підійшов до неї, схопив за волосся. Після цього ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_16 , який впав на підлогу. ОСОБА_9 відтягнула підсудного від потерпілого. Після цього останній пішов геть.
В судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_8 суду ствердила, що знаходилася вдома, разом з ОСОБА_5 малювала, коли в будинок зайшов в нетверезому стані ОСОБА_6 . Він стягнув її за волосся зі стільця, а підсудний, заступаючись за неї, штовхнув ОСОБА_6 в груди, і той впав на підлогу.
Свідок ОСОБА_17 в судове засідання не з'явився. Оголошеними показами неповнолітнього свідка ОСОБА_17 , даними на досудовому слідстві, стверджується, що 16.01.2008 року біля 14-15 години, він повернувся додому зі школи. Вдома була його мати ОСОБА_7 , а також у них вдома були ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , які сиділи в кімнаті і дивилися телевізор. Він сів на ліжко. Потім в будинок зайшов ОСОБА_6 . Потім ОСОБА_17 побачив як ОСОБА_5 підвівся з дивану, підійшов до ОСОБА_6 і наніс йому один удар рукою зажатою в кулак в обличчя, від якого ОСОБА_6 впав на підлогу, а ОСОБА_5 наніс йому ще декілька ударів ногою в область спини. Тоді його мати ОСОБА_9 відтягнула ОСОБА_5 від ОСОБА_6 , після чого останній пішов геть /а.с. 18 т.1/.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_18 суду пояснив, що працює завідуючим Хустського відділення Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи. При проведенні у 2008 році судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_6 у нього обуло виявлено перелом 7 ребра зліва по задній-аксилярній лінії з явищами консолідації, синець в ділянці правої щоки, садно в тім'яній ділянці справа. Вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, що діяли по механізму удару та ковзання і вкладаються в час пригоди, що мала місце 16.01.2008 р. та кваліфіковано як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можна стверджувати, що ОСОБА_6 міг знаходитися як у вертикальному так і в горизонтальному положенні. Наданий ним висновок підтримує повністю.
Слідчий СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_19 в судовому засіданні суду показав, що ним проводилося досудове розслідування по даній кримінальній справі. Слідство здійснювалося у відповідності до вимог КПК України.
В судовому засіданні досліджено і оголошено:
Протокол усної заяви про злочин ОСОБА_6 від 24.01.2008 р., яким стверджується, що останній повідомив, що 16.01.2008 р. близько 15 год. в с. Монастирець, ОСОБА_5 наніс йому тілесні ушкодження (а.с. 3 т.1);
Висновок експерта № 69 (по матеріалах справи) від 26.01.2008 року яким встановлено, що у ОСОБА_6 виявлено: перелом 7 ребра зліва по задній-аксилярній лінії з явищами консолідації, синець в ділянці правої щоки, садно в тім'яній ділянці справа. Вище вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, що діяли по механізму удару та ковзання і вкладаються в час пригоди, що мала місце 16.01.2008 р. та кваліфіковані як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можна стверджувати, що ОСОБА_6 міг знаходитися як у вертикальному так і в горизонтальному положенні (а.с. 11,12 т.1);
Протокол відтворення обстановки та обставин події від 26.01.2008 р. з фототаблицею, в ході якого потерпілий ОСОБА_6 показав, як ОСОБА_5 наносив йому удари (а.с. 29, 30 т.1);
Постановою суду від 29.04.2014 року по справі призначено додаткову судово-медичну експертизу.
Згідно висновку експерта № 311 від 29.04.2014 року, при судово-медичній експертизі на тілі ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження: синець в ділянці правої щоки, садно в тім'яній ділянці справа. Згідно консультації рентгенолога на оглядовій рентгенографії ОГК № 832 від 24.01.2008 р. встановлено діагноз: зліва перелом 7 ребра по задній аксилярній лінії з явищами консолідації. Тілесні ушкодження у вигляді синця та садна виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути як руки затиснуті в кулак так і ноги сторонньої особи (як обуті, так і без взуття), що діяли по механізму удару та ковзання, потягло за собою розлад здоров'я не більше ніж 6 днів і по цій ознаці слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. Тілесне ушкодження у вигляді перелому 7 ребра по задній аксілярній лінії виникло внаслідок локального удару тупим твердим предметом, якими могли бути як руки затиснуті в кулак, так і ноги сторонньої особи (як обуті, так і без взуття), що діяли по механізму удару, потягло за собою розлад здоров'я більше 21 дня і по цій ознаці його слід кваліфікувати як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості. Враховуючи різну анатомічну локалізацію в наявних тілесних ушкоджень малоімовірно, що вони виникли від удару об стіну з подальшим падінням з висоти власного зросту (а.с.69-71 т.2).
На переконання суду, наведені докази, а саме: покази підсудного ОСОБА_5 , покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , які вони давали на досудовому слідстві та в суді, щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , висновок експертизи № 311 від 29 квітня 2014 року, доводять вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми діями спричинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Суд критично оцінює покази потерпілого ОСОБА_6 , щодо обставин спричинення йому тілесних ушкоджень, які мали місце 16 січня 2008 року, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами.
На переконання суду, наведені докази, а саме покази підсудного ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , щодо обставин спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а також висновок експертизи № 311 від 29 квітня 2014 року, протокол відтворення обстановки і обставин події, доводять вину ОСОБА_5 у спричиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Оцінивши докази у справі суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми діями спричинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, та кваліфікує його дії за ст.128 КК України.
При цьому суд вважає, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять пред'явлене ОСОБА_5 органом досудового слідства обвинувачення, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме у умисному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, з наступних підстав.
Так, згідно з пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_5 16.01.2008 року приблизно о 15 годині, знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , безпричинно наніс декілька ударів руками по голові ОСОБА_6 , а коли останній впав на підлогу, то ОСОБА_5 наніс йому ще декілька ударів ногами по туловищу, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: перелом 7 ребра зліва по задній-аксилярній лінії з явищами консолідації, синець в ділянці правої щоки, садно в тім'яній ділянці справа, що згідно судово-медичної експертизи відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 69 (по матеріалах справи) від 26.01.2008 року у потерпілого ОСОБА_6 , 1933 року народження, на момент звернення його за медичною допомогою 28 січня 2008 року, мали місце наступні тілесні ушкодження: перелом 7 ребра зліва по задній-аксилярній лінії з явищами консолідації, синець в ділянці правої щоки, садно в тім'яній ділянці справа. Вище вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, що діяли по механізму удару та ковзання і вкладаються в час пригоди, що мала місце 16.01.2008 р. та кваліфіковані як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можна стверджувати, що ОСОБА_6 міг знаходитися як у вертикальному так і в горизонтальному положенні.
Відповідно до обвинувачення та позиції державного обвинувача, обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст.122 КК України ґрунтується на показах потерпілого ОСОБА_6 , показах свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , протоколом відтворення обстановки та обставин події та висновків експертизи № 69 від 26 січня 2008 року, №311 від 29 квітня 2014 року.
Покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , доводять лише факт конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, між потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , 16 січня 2008 року близько 15 години 00 хвилин, в будинку АДРЕСА_2 , а також, що внаслідок конфлікту, який в подальшому переріс у бійку потерпілому ОСОБА_6 були спричинені легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Висновки експертизи № 69 від 26 січня 2008 року та № 311 від 29 квітня 2014 року, також не містять даних про намір ОСОБА_5 спричинити потерпілому ОСОБА_6 умисні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Таким чином, об'єктивних доказів того, що ОСОБА_5 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_21 середньої тяжкості тілесні ушкодження, в ході досудового слідства не здобуто.
За змістом ч.1 ст.122 КК України кримінальна відповідальність за спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження наступає лише при умові, якщо винна особа, діючи умисно, передбачала можливість спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень і бажала або свідомо допускала їх настання.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розрахувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання тяжких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 КК України чи ст.128 КК України.
Виходячи з цього, дії ОСОБА_5 могли бути кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, лише за умови, що характер тілесних ушкоджень охоплювався його передбаченнями.
Між тим, пред'явлене обвинувачення про те, що ОСОБА_5 передбачав настання саме таких ушкоджень, не відповідає дослідженими в ході судового слідства доказами.
Під час судового слідства ОСОБА_5 надав письмові покази, в яких не заперечував обставини сварки з потерпілим ОСОБА_6 , яка виникла внаслідок неправомірних дій останнього, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння схопив за волосся неповнолітню ОСОБА_22 від чого дитина впала на підлогу і почала плакати.
При цьому підсудний ОСОБА_5 стверджував, що ОСОБА_6 на його зауваження не реагував після чого він відштовхнув потерпілого з метою захисту дитини. При цьому підсудний ОСОБА_5 стверджував, що не мав наміру заподіяти потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Намагаючись захистити неповнолітню ОСОБА_8 штовхнув потерпілого рукою в груди від чого потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп'яніння втратив рівновагу і впав спиною на підлогу.
З аналізу показів підсудного ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків та інших матеріалів справи вбачається, що між підсудним та потерпілим до описаного випадку не було ніяких стосунків, вони знайомі не були, а конфлікт між ними виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків під час якого ОСОБА_5 штовхнув потерпілого на підлогу та наніс один удар ногою по тілу лежачому потерпілому.
Разом з тим суд вважає недостовірними твердження ОСОБА_5 про те, що він не наносив удар по тілу ОСОБА_6 , оскільки свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 в ході судового слідства вказували, що підсудний наніс удар ногою по тілу потерпілому ОСОБА_6 .
Взявши до уваги зазначені обставини, кількість ушкоджень, їх характер, стосунки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , поведінку, що передувала події підсудного так і потерпілого, який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння чіплявся до неповнолітньої ОСОБА_8 , суд вважає, що ОСОБА_5 не передбачав можливості спричинення потерпілому ОСОБА_6 умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а злочин вчинено внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_5 через його необережність, а тому його дії слід перекваліфікувати з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, як необережне спричинення середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В силу ст. 334 КПК України суд наділений правом змінити обвинувачення в ході постановлення вироку, зазначивши в мотивувальні частині вироку відповідні мотиви.
З огляду на викладене, суд визнає не доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та кваліфікує його дії за ст.128 КК України.
Призначаючи міру покарання за ст.128 КК України, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який не працює, характеризується негативно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину даних про особу підсудного, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі.
Також суд прийшов до висновку про те, що підсудний ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання на підставах, передбачених ст. 49 та ч.5 ст. 74 КК України, за вчинення злочину, по якому минув строк давності, передбачений ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Зважаючи на те, що злочин було скоєно 16 січня 2008 року, суд вважає, що минули строки давності і є підстави для звільнення від покарання підсудного ОСОБА_5 за ст.128 КК України на підставах, передбачених ч.5 ст. 74 КК України.
Згідно вироку Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 травня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_5 засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до чотирьох років позбавлення волі. До строку відбуття покарання ОСОБА_5 зараховано строк його затримання по справі з 30 листопада 2011 року по 02 грудня 2011 року та з 12 грудня 2011 року по 14 грудня 2011 року і подальше утримання під вартою з 14 грудня 2011 року.
В судовому засіданні захисником та підсудним подано письмове клопотання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання відповідно до ст. 4 п. «б» Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки підсудний ОСОБА_5 на день розгляду справи відбув дві третини покарання, призначеного вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 травня 2012 року.
Прокурор не заперечив щодо заявленого клопотання та вважає, що таке підлягає до задоволення.
Вирішуючи дане клопотання, суд враховує, що відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Згідно п. «б» ст. 4 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року зі змінами, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1, 2 і 3 цього Закону засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше двох третин призначеного строку основного покарання.
Статтею 12 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив умисний злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році», за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести років і на день набрання чинності цим Законом відбув дві третини призначеного строку покарання за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 травня 2012 року, який набрав законної сили, а саме - два роки шість місяців два дні.
За таких обставин ОСОБА_5 , відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «б» ст.4 Закону України «Про амністію у 2014 році» і обставини, передбачені ст.8 даного Закону, які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлені.
Враховуючи, що обвинувачений є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він відбув два роки шість місяців два дні призначеного строку покарання за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 травня 2012 року, а також те, що Закон України «Про амністію у 2014 році» поліпшує становище підсудного, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання сторони захисту задоволити.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, п. «б» ст. 4 Закону України «Про амністію у 2014 році», суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ст.128 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 травня 2012 року на підставі п. «б» ст. 4 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його негайно з-під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений на протязі 15 діб з моменту його проголошення в Апеляційний суд Закарпатської області, а засудженим у цей же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.
Суддя Хустського
районного суду: підпис: ОСОБА_1 .
З оригіналом вірно:
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1