Справа № 140/2137/13-к
Провадження №11-кп/772/220/2014 Категорія: кримінальна
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора: ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянув 5 червня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_12 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець та житель
АДРЕСА_1 ,
фактично проживає по АДРЕСА_2 ,
українець, громадянин України, з середньою
освітою, неодружений, працює в
Козятинських ЕМ, раніше не судимий,
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженець та житель
АДРЕСА_3 ,
українець, громадянин України,
з середньою освітою,
неодружений, не працює,
раніше не судимий,
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
уродженець та житель
АДРЕСА_4 , українець, громадянин України,
з середньою освітою, неодружений,
працює Комбінат «Рекорд», раніше судимий:
17.03.2004 року Богунським райсудом м. Житомира за ст.ст. 121 ч.2, 186 ч.2, 70 ч.1 КК України до 9 років позбавлення волі,
визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України з призначенням покарання:
- ОСОБА_12 у виді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;
- ОСОБА_10 у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;
- ОСОБА_11 у виді восьми років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_13 по 5000 грн моральної шкоди з кожного.
За вироком суду ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 визнані винними у тому, що 14 травня 2013 року близько 18:00 год., вони за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, рухаючись автомобілем марки ВАЗ -2108 д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_14 за рейсовим автобусом сполученням Хмельницький -Гайсин з м. Вінниці, в якому перебували ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , в яких вони мали намір заволодіти майном, прослідували в Немирівський район Вінницької області. В лісовому насадженні поблизу села Зеленянка Немирівського району Вінницької області ОСОБА_12 та ОСОБА_11 наздогнали ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , які зійшли з автобуса, а ОСОБА_10 залишився чекати їх в автомобілі, після чого стали погрожувати потерпілим застосуванням насильства, демонструючи ножа з наміром застосування до них, якого в руці тримав ОСОБА_11 , внаслідок чого заволоділи грошовими коштами ОСОБА_13 в сумі 325 грн та її мобільним телефоном «Нокіа» б/к вартістю 150 грн, грошовими коштами Швеця в сумі 172 грн та його мобільним телефоном «DONOD». Таким чином, завдали ОСОБА_13 майнового збитку на загальну суму 475 грн, ОСОБА_15 майнового збитку на загальну суму 322 грн, з місця пригоди зникли, поїхавши на автомобілі ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1 , в якому їх очікував ОСОБА_10 , біля в'їзду до лісового масиву.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить змінити вирок, змінивши правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.2 ст. 187 на ч.2 ст. 186 КК України, оскільки немає доказів в підтвердження розбійного нападу обвинуваченим та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
З аналогічних підстав захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок щодо ОСОБА_11 - перекваліфікувати його дії зі ст. 187 ч.2 на ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому менш сувору міру покарання.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_11 , визнаючи свою вину частково, вказує на порушення закону з боку досудового слідства, а саме: не був йому наданий правозахисник, не допитані ряд свідків, не були проведені експертизи, вважає, що в його діях немає складу розбою, оскільки він потерпілим ножем не погрожував.
З тих же підстав, що й ОСОБА_11 , в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 просить скасувати щодо нього вирок.
В апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями обвинувачений ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, якого він не вчиняв разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які його обмовили.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , їх захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти їх задоволення, вважаючи ухвалений щодо всіх обвинувачених вирок законним, обґрунтованим та справедливим, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні ними за попередньою змовою розбійного нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілих, базується на всебічно, повно та об'єктивно досліджених у судовому засіданні доказ ах, сукупності яких у вироку дана належна оцінка.
Незважаючи на те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 визнали свою вину лише у вчиненні грабежу, їх винуватість у злочині, у скоєнні якого вони визнані винними, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , які пояснили, що коли їх у лісі наздогнали ОСОБА_12 з ОСОБА_11 та стали вимагати віддати їм гроші і мобільні телефони, ОСОБА_11 погрожував їм ножем.
Крім того, під час провадження досудового слідства ОСОБА_12 та ОСОБА_11 добровільно, без будь-якого тиску на них з боку працівників правоохоронних органів повідомляли, що ОСОБА_11 погрожував потерпілим ножем. Свої показання вони підтвердили в ході проведення з їх участю слідчого експерименту.
Вказані свідчення обвинувачених суд обґрунтовано взяв до уваги, визнавши їх правдивими, оскільки вони об'єктивно узгоджувались з іншими доказами, а до показань ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у судовому засіданні віднісся критично, вважаючи їх зміну як обраний обвинуваченими спосіб захисту з метою пом'якшення відповідальності за скоєне.
Також суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, обґрунтовано не взяв до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про непричетність його до злочину, за який його засуджено.
Так, про доведеність його винуватості свідчать послідовні, незмінні показання обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які упродовж провадження досудового розслідування та при судовому розгляді кримінального провадження, пояснювали, що саме ОСОБА_10 був ініціатором вчинення злочину, він показав ОСОБА_12 та ОСОБА_11 потерпілих, грішми яких необхідно було заволодіти і в той час, коли вчинявся розбійний напад, очікував спільників в автомобілі.
Крім того, вина ОСОБА_10 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_13 , яка бачила ОСОБА_10 біля приміщення банку, де вона отримувала кредит, свідка ОСОБА_14 , який на пропозицію ОСОБА_10 возив обвинувачених до м. Немирова, де за містом зупинились біля автобуса, з якого вийшли люди і ОСОБА_12 та ОСОБА_11 кудись пішли, повернулись хвилин за десять, а ОСОБА_16 перебував в салоні автомобіля, а ще додав, що поблизу автовокзалу у м. Вінниці до його автомобіля приводили ОСОБА_15 з ОСОБА_13 , щоб відвезти їх до м. Немирова, але ті відмовились.
Отже, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , свідомо допускав, що його спільники можуть вчинити на потерпілих розбійний напад з метою заволодіння їх коштами.
Таким чином, дії ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст. 187 КК України судом кваліфіковані вірно, а призначені обвинуваченим покарання у повній мірі відповідають вимогам ст. 65 КК України і вважати їх надто суворими підстав немає.
Стосовно цивільного позову потерпілої ОСОБА_13 , то він частково задоволений судом з додержанням вимог ст.ст. 127-129, 368 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, суд
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та захисників обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2013 року щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 - у той же строк з дня вручення їм копій ухвали.
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: