04 червня 2014 р. Справа №818/909/14
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/909/14
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Приходько Ірини Миколаївни
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Приходько Ірини Миколаївни (далі - відповідач, державний реєстратор) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача № 11938156 від 26.03.2014 р. про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. За результатами розгляду заяви позивача про реєстрацію права власності, зареєстрованої відповідачем у базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.03.2014 р. за реєстраційним номером 5981457, державним реєстратором 26 березня 2014 року прийняте рішення № 11938156 про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. Підставою для відмови відповідач визначив те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: поданим рішенням суду не припинено право спільної часткової власності на житловий будинок та не визнано право власності на об'єкт нерухомого майна щодо якого подано заяву про державну реєстрацію, як на окремий об'єкт.
На переконання позивача, зазначене рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень підлягає скасуванню, оскільки ні Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ні Постанова КМУ "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", не передбачають необхідності подання рішення про припинення спільної часткової власності для особи, яка здійснила виділ, і набуття права власності на об'єкт, що утворився внаслідок виділу. Згідно ч. 3 ст. 364 ЦК України, вказані юридичні наслідки є похідними виділу, в зв'язку з чим, права ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 підлягають реєстрації на підставі Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми по справі № 592/4814/13-ц від 22.07.2013 р. про виділ.
Державний реєстратор з позовними вимогами не погодився, в запереченні на адміністративний позов (а.с. 22-25) зазначив, що під час розгляду заяви про реєстрацію права власності було встановлено, що Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.07.2013 р. по справі № 592/4814/13-ц в резолютивній частині не містить інформації про розмір частки, що виділяється із спільної часткової власності, яка згідно договору дарування житлового будинку НОМЕР_1 від 11.08.1995 р. становила 69/100 частини.
Крім того, відповідач зазначив, що рішенням суду позивачу виділяється в натурі належна їй на праві власності частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, що на плані присадибної ділянки від 17.05.2012 р. позначаються наступним чином: житловий будинок "А-І", прибудова "а4", погріб "пг1", ганок, сарай "Е", гараж "Д". В той же час, в наданому технічному паспорті складові частини позначені наступним чином: житловий будинок "А-І", прибудова "а", прибудова "а4", погріб "пг1", ганок, сарай "Е", гараж "Д". Тобто, прибудова "а" відсутня в рішенні суду, але зазначена в технічному паспорті.
З огляду на зазначене, державний реєстратор вважає оскаржуване рішення про відмову у реєстрації права власності обґрунтованим та правомірним, в зв'язку з чим, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 72).
В судове засідання прибув державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Приходько Ірина Миколаївна. Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження). Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 26 березня 2014 року представником ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області була подана заява про реєстрацію права власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30), до якої були додані договір дарування від 11.08.1995 р., довідка Головного управління Держкомзему у Сумській області від 11.09.2012 р., рішення суду від 22.07.2013 р. по справі № 592/4814/13-ц, витяг із рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.02.2014 р., довідка Управління майна комунальної власності від 03.03.2014 р. та технічний паспорт від 02.12.2013 р. (а.с. 40-52).
За результатами розгляду указаної заяви та доданих до неї документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Приходько Іриною Миколаївною 26 березня 2014 року прийняте рішення № 11938156 (а.с. 8) про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. Підставою для прийняття рішення відповідачем були визначені положення ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема те, що "подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: поданим рішенням суду не припинено право спільної часткової власності на житловий будинок та не визнано право власності на об'єкт нерухомого майна щодо якого подано заяву про державну реєстрацію, як на окремий об'єкт".
Крім того, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного рішення, державний реєстратор в запереченні на адміністративний позов (а.с. 22-25) також зазначив, що підставою для відмови у державній реєстрацій права власності позивача стало те, що рішенням суду ОСОБА_1 виділено в натурі належна їй на праві власності частина житлового будинку з надвірними будівлями, що на плані присадибної ділянки від 17.05.2012 р. позначаються наступним чином: житловий будинок "А-І", прибудова "а4", погріб "пг1", ганок, сарай "Е", гараж "Д", а в наданому технічному паспорті складові частини позначені наступним чином: житловий будинок "А-І", прибудова "а", прибудова "а4", погріб "пг1", ганок, сарай "Е", гараж "Д". Тобто, прибудова "а" відсутня в рішенні суду, але зазначена в технічному паспорті.
Враховуючи зазначені обставини, державний реєстратор вважає, що мав право відмовити позивачу у державній реєстрації права власності з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на таке.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, також визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Статтею 17 згаданого Закону встановлено, що текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю. Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Підставою для реєстрації права власності, у відповідності до ст. 19 Закону є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.
На виконання ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено лише у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Аналогічні норми містяться і в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.13 р.
Так, згідно п.п. 8, 13, 15, 20 згаданого Порядку для проведення державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові надаються необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
На виконання п. 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
В даному випадку, як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 разом з заявою про реєстрацію права власності були подані Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.07.2013 р. по справі № 2/592/1629/13 про виділення в натурі належної на праві власності частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, що на плані присадибної ділянки від 17.05.2012 р. позначаються наступним чином: житловий будинок "А-І", прибудова "а4", погріб "пг1", ганок, сарай "Е", гараж "Д", яке є правовстановлюючим документом, та інші необхідні для проведення державної реєстрації права власності документи.
У відповідності до ч. 3 ст. 364 Цивільного кодексу України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Зі змісту вказаної норми суд доходить висновку, що припинення права спільної часткової власності та виникнення права власності на виділену частку, як окремий об'єкт, є правовим наслідком виділу частки із спільного майна. Тобто, до рішення суду про виділ в натурі належної на праві власності частини житлового будинку не потрібне додаткове рішення про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на виділену частку, як окремий об'єкт.
Отже, на переконання суду, відмова державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Приходько І.М. у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, через те, що поданим рішенням суду не припинено право спільної часткової власності та не визнано право власності на виділену частку, як окремий об'єкт нерухомості, не ґрунтується на нормах законодавства та є безпідставною.
Посилання відповідача на розбіжності в рішенні суду та технічному паспорті, як підставу для відмови в державній реєстрації права власності, не можуть братись судом до уваги, оскільки вказані обставини не зазначались державним реєстратором як підстава для відмови в оскаржуваному рішенні, в зв'язку з чим не можуть досліджуватись у дані справі.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що Рішення відповідача від 26.03.2014 р. № 11938156 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування цього рішення підлягають задоволенню.
Щодо вимог ОСОБА_1 стягнути з Державного бюджету України судові витрати - витрати на правову допомогу в сумі 2 435, 00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 84 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрім іншого, витрати на правову допомогу.
Статтею 94 згаданого Кодексу встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зі змісту зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою для присудження судових витрат з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету), в тому числі і витрат на правову допомогу, є фактичне здійснення цих витрат та їх належне документальне підтвердження.
В даному випадку, в якості підтвердження здійснення витрат на правову допомогу позивачем були надані копія договору про надання правової допомоги від 26.03.2014 р. (а.с. 5), укладений з адвокатом ОСОБА_3, копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю (а.с. 6) та копія квитанції про оплату послуг в розмірі 2 435, 00 грн. від 31.03.2014 р. (а.с. 7).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, документальним підтвердженням здійснення витрат на правову допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть господарської операції по наданню юридичних послуг та підтверджують її фактичне здійснення.
Надані позивачем документи не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції по наданню правової допомоги, оскільки ОСОБА_1 не надані документи, що підтверджують фактичне надання правової допомоги, зміст та обсяг цієї допомоги, а також її вартість, зокрема акт виконаних робіт, рахунок, аналіз чинного законодавства та дослідження практики застосування законодавства, аналіз документів по справі, розрахунок вартості представництва в судових засіданнях, та ін.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не надала суду належного документального підтвердження здійснення витрат на правову допомогу в розмірі 2 435, 00 грн., адміністративний позов в частині відшкодування вказаних витрат, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Приходько Ірини Миколаївни про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області № 11938156 від 26.03.2014 р. про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні вимог про стягнення з Державного бюджету України витрат на правову допомогу в розмірі 2 435, 00 грн. - відмовити
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.В. Воловик
З оригіналом згідно
Суддя С.В. Воловик