"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/21983/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Загороднього А.Ф.
Малиніна В.В..,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення,
встановила:
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.04.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.04.2013 відносно ОСОБА_2
Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва НОМЕР_1, має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.05.2008 №20-5-20.
Рішенням Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.04.2013 позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк 1 (один) рік.
Підставою для винесення спірного рішення слугували матеріали дисциплінарного провадження, ініційованого за скаргою клієнта позивача - ОСОБА_3, з яким ОСОБА_2 15.03.2011 уклав угоду про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про адвокатуру", що діяв на час укладення угоди про надання правової допомоги між позивачем та кліентом, при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
За порушення вимог Закону України "Про адвокатуру", інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, і Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до положень статті 32 Правил адвокатської етики адвокат зобов'язаний дотримуватися принципу добросовісності на стадії виконання доручення клієнта, у зв'язку з чим кожному дорученню повинен приділяти увагу для успішного його виконання, використовувати всі законні засоби для надання ефективної правової допомоги, адвокат зобов'язаний оперативно виконувати доручення.
Разом з цим, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків щодо задоволення позовних вимог, оскільки приймаючи постанову про скасування рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.04.2013 відносно ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій не надали оцінки, не дослідили та не встановили, чи вчинялись адвокатом будь-які дії та заходи спрямовані на виконання зобов'язань договору про надання юридичної допомоги укладеного між позивачем та клієнтом.
За приписами частин 1 і 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових або службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом.
Згідно вимог пунктів 1, 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
При цьому, підставами для визнання дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправною, а рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
В.В. Малинін