"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/29004/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Калашнікової О.В.,
при секретарі: Наумці О.В.,
за участю представників сторін: від відповідача: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Інститут інноваційних технологій і змісту освіти про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 у березні 2007 року звернулась до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, в якому просила визнати спільне рішення оргкомітету і журі щодо визначення переможців четвертого етапу 43 Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики в частині визначення результату ОСОБА_3 недійсним; визнати ОСОБА_3 одним із переможців конкурсу 43 Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики з підсумковим результатом 28 балів; видати наказ про визнання ОСОБА_3 одним із переможців конкурсу 43 Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики з підсумковим результатом 28 балів та надіслати диплом 2 ступеня за місцем навчання; залучити ОСОБА_3 до складу учнів, відібраних до найближчих відбірково-тренувальних зборів з підготовки до Міжнародної олімпіади з фізики, видати відповідний наказ та надіслати виклик на участь у весняних відбірково-тренувальних зборах з підготовки до Міжнародної олімпіади з фізики за місцем навчання.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, позов залишено без розгляду.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недотримання позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується із вказаною позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із вказаним позовом звернувся до суду 28 березня 2007 року.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України так само в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У той же час, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, виходили із положень частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 07.07.2010 №2453, який набрав чинності лише 30.07.2010, та згідно з якою було встановлено спеціальний місячний строк для оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень у випадку прийняття рішення за результатами досудового регулювання спору.
За вказаних обставин, виходячи з принципу дії нормативно-правових актів, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду з мотивів недотримання позивачем місячного строку звернення до суду, оскільки законодавством, чинним на момент звернення позивача із вказаним позовом, зазначеного строку не було встановлено.
Колегія суддів також погоджується із доводами касаційної скарги в частині неповноважності складу суду, яким прийнято судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Так, згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статі 24 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Згідно з частиною другою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
У той же час, рішення у справі, в якому позовні вимоги заявлено до Міністерства освіти і науки України, прийнято в порушення правил предметної підсудності - місцевим судом, та без дотримання вимог щодо колегіального розгляду справи - одноособово.
Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Інститут інноваційних технологій і змісту освіти про зобов'язання вчинити дії, направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: