"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/13474/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
СуддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Сперкач Т.В.,
за участю позивача та представників третіх осіб,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції (далі - ВДВС Печерського РУЮ) в м. Києві, треті особи - Акціонерна енергопостачальна компанія (далі - АЕК) «Київенерго», Міністерство юстиції України, про визнання бездіяльності протиправною,
У серпні 2004 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виконати судове рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26 лютого та 04 березня 2004 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві винесено постанови про примусове виконання виконавчих листів від 20 лютого 2004 року, виданих у справі №22-212/04, згідно з якими її поновлено на посаді та стягнуто кошти. Посилаючись на те, що через бездіяльність органу виконавчої служби, судові рішення в розумні строки не виконані, просила суд визнати неправомірною бездіяльність ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві та зобов'язати відповідача забезпечити виконання судового рішення.
Справа неодноразово розглядалась судами.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що суди не дали належної оцінки обставинам справи та діям працівників ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві, не врахували, що вирішення процедурних питань не може бути підставою для зупинення виконавчого провадження на тривалий строк. Зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо вжиття ним усіх заходів щодо примусового виконання судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 20 лютого 2004 року Апеляційний суд м. Києва видав виконавчі листи у справі № 22-212/04 на примусове виконання судових рішень від 19 лютого 2004 року, згідно із якими ОСОБА_4 поновлено на посаді інспектора енергоінспекції РВЕ «Східне» Департаменту енергозбуту АЕК «Київенерго» з 07 серпня 2001 року, визнано недійсним наказ від 28 квітня 2001 року № 128 про накладення дисциплінарного стягнення, стягнуто на її користь із АЕК «Київенерго» 259,76 грн, а також 21787,44 грн за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
26 лютого 2004 року державним виконавцем ДВС Печерського УЮ відкрито виконавче провадження № 325/21 про поновлення позивача на посаді, а 04 березня 2004 року відкрито виконавче провадження № 332/21 про стягнення із АЕК «Київенерго» на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 23047,20 грн. В цих же постановах державним виконавцем встановлено строк для добровільного виконання боржником судового рішення - до 01 березня 2004 року та 10 березня 2004 року відповідно.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначались Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
При цьому, обов'язки та права державних виконавців визначались статтею 5 Закону № 606-XIV, відповідно до частини 1 якої, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 77 Закону України № 606-XIV встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.
Судами встановлено, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2004 року (про поновлення ОСОБА_4) в цей же день направлено боржнику до виконання.
01 березня 2004 року ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві звернулось до Апеляційного суду м. Києва із заявою № 325/21 про роз'яснення резолютивної частини рішення та зазначення повної назви підприємства боржника через надходження 27 лютого 2004 року довідки АЕК «Київенерго» про відсутність у його складі Департаменту енергозбуту та РВЕ «Східне» (том І а.с.131).
У зв'язку з цим, відповідачем 02 березня 2004 року прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження № 325/21 на час розгляду справи судом, яку ОСОБА_4 не оскаржувала.
На виконання судового рішення щодо стягнення коштів, державним виконавцем 05 березня 2004 року направлено запити до Київського міського БТІ, Управління ДАІ м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва з метою встановлення коштів та інших активів боржника, а 19 березня 2004 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
При цьому, протягом березня-травня 2004 року відповідачем виносились постанови про арешт коштів боржника та неодноразово надсилались платіжні вимоги на суму боргу та виконавчого збору до банківської установи.
29 березня 2004 року відповідачем поновлено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 19 лютого 2004 року №22-212 щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді у зв'язку із виправленням описки в резолютивній частині рішення від 19 лютого 2004 року (ухвала Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2004 року), а боржнику надіслано розпорядження про негайне виконання рішення суду.
Разом з тим, 29 березня 2004 року державним виконавцем вдруге зупинено виконавче провадження у зв'язку з проведенням заступником начальника ВДВС Київського МУЮ перевірки за скаргою АЕК «Київенерго» та витребуванням матеріалів виконавчого провадження по примусовому виконанню судового рішення щодо поновлення позивача.
За наслідками цієї перевірки заступником начальника ВДВС Київського МУЮ винесено постанову від 08 квітня 2004 року про визнання правомірними дій державного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 19 лютого 2004 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді.
Тому 14 квітня 2004 року державний виконавець поновив виконавче провадження по цій справі та неодноразово направляв розпорядження боржнику про негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_4 Судами встановлено, що державним виконавцем вживались заходи з примусового виконання судового рішення, зокрема: накладено штраф на керівника АЕК «Київенерго», неодноразово направлялись розпорядження про поновлення ОСОБА_4 на роботі, в яких керівник попереджувався про відповідальність за невиконання рішення суду, здійснено вихід за місцем знаходження боржника.
13 травня 2004 року відповідачем втретє зупинено виконавче провадження у зв'язку із розглядом Голосіївським районним судом м. Києва справи за скаргою АЕК «Київенерго» на дії державного виконавця та витребуванням цим судом матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до частини 3 статті 39 Закону № 606-XIV постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.
Враховуючи те, що за змістом наведеної норми закону постанова про зупинення виконавчого провадження є предметом самостійного оскарження, проте позивач не скористався правом оскарження постанов відповідача про зупинення виконавчого провадження, тому суди правильно виходили із їх законності.
Справа за вказаною скаргою у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва та Апеляційного суду м. Києва перебувала на розгляді до 15 вересня 2004 року.
В цей же період ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2004 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2004 року в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а ухвалою від 23 вересня 2004 року скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2004 року в повному обсязі.
Після одержання у листопаді 2004 року ухвали Верховного Суду України про скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2004 року відповідачем 30 листопада 2004 року поновлено виконавчі провадження № 325/21 і № 332/21 та в той же день їх закінчено.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що тривале виконання відповідачем судового рішення відбулося з об'єктивних причин та пов'язано із здійсненням ним під час виконавчого провадження передбачених Законом № 606-XIV обов'язкових процедур, зокрема, звернення до суду із заявою про вирішення питання щодо внесення виправлень до судового рішення, яке виконувалося; зупинення виконавчого провадження на час оскарження дій державних виконавців до вищестоящого керівництва і суду; витребування матеріалів виконавчих проваджень вищестоящим керівництвом і судом. За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак